32

Нарешті! Нарешті Атрею таки вдалося врятувати мене від моїх горе-наречених. Вирішивши, що це питання потрібно обговорити на одинці у моєму кабінеті, ми попрямували туди. Сад – ненадійне місце для важливих розмов, будь-хто може все почути. Перебуваючи у піднесеному настрої, та шелестячи пишним подолом своєї сукні по кам`яній доріжці яка веде до палацу, вирішила перевірити свої здогади:

- Праворуч твій брат Філіп?

- Так, Ваша Високосте! – хрипло озвався Атрей. У його голосі відчувалася напруга.

- Чому ти нас не познайомив?

- Він Вас і так знає, а представляти нових охоронців не заведено. Пробачте якщо цим вчинком образив Вас.

Звичайно я знаю придворні правила, проте сподівалася, що зі своїм братом він мене познайомить особисто. Все ж за останній час Атрей став для мене ближчим ніж будь-хто, сподівалася це взаємно, але, мабуть, я помилялася. Зрада Сибіли остаточно позбавила її статусу моєї найкращої подруги яку я так потребувала. Голова охорони знав усе, що відбувалося зі мною останні дні, майже усі мої таємниці. Та схоже про його секрети я так і не дізнаюся.

- Не образив, просто Ви дещо схожі, хотіла упевнитися у своїх підозрах. – Привітливо поглянула на його родича: – Ласкаво прошу у мою охорону, Філіпе! Сподіваюся ти мене добре охоронятимеш.

Хлопець розгубився, проте вже за мить опанував свої думки й злегка поклонився:

- Намагатимусь виправдати Ваші надії, Ваша Величносте.

Манери Філіпа такі ж як і у його брата. Невже Атрей провів лекцію як поводитися з великою королевою? Опинившись у кабінеті наодинці з головою своєї охорони, сіла у крісло та вказала йому місце навпроти. Він неквапливо розпочав розповідати:

- Можливо Ви знайомі з графом Йєном Франдерманом? Знаю його давно, ми разом служили й він залишився моїм другом. Одразу як почав шукати для Вас нареченого і нікого відповідного серед герцогів не знайшов, мій вибір впав на нього. Написав йому листа і друг прибув до столиці. Не міг розповісти Йєну правду поки не впевнився, що навіть у разі відмови він триматиме язика за зубами. Вранці зустрівся з ним і зважився зробити цю пропозицію. Його вмовляти не довелося, Йєн одного разу зустрічався з Вами на балу, проте не впевнений, чи Ви його пам’ятаєте. Граф заявив, що для нього честь послужити короні, навіть таким дивним чином.

А я марно сподівалася, що Атрей змилується і все-таки одружиться зі мною. Важко зітхнула і поринула у свої спогади. Намагалася згадати цього загадкового графа, але не змогла. Досить часто мене знайомлять з різними людьми й на жаль всіх запам’ятати не виходить. Можливо коли побачу його, то пригадаю. Мене хвилювало одне питання яке вирішила з`ясувати:

- Ти довіряєш цьому Йєну?

- Цілком. Інакше я б не пропонував його кандидатуру. Хіба що Вас не влаштовує його титул, але серед герцогів не знайшов того, кому міг би довірити цю таємницю.

Якщо бути чесною з собою, то варіантів у мене немає. Краще невідомий граф ніж Лестер і тим паче, що через два роки ми розлучимося. Без жодних вагань заявила:

 - Добре. Хочу познайомитися з цим графом Франдерманом, а титул мені не важливий. Я б вийшла заміж і за сина простого барона. – Ой, що ж це я сказала? Атрей, мабуть, зрозумів, про нього мова і дещо розхвилювався. Так по-дурному проговоритися могла лише я. Намагаючись вдати свої слова за жарт та швидко перевести тему широко посміхнулася: - Не переймайся, мова не про тебе, ти маєш доволі симпатичного брата. Коли влаштуєш зустріч з Йєном?

Атрей виглядав похмуро та задуманим.

- Йєн уже прибув до палацу я за ним схожу і якщо бажаєте, то через кілька хвилин він буде перед Вами. – Я схвально кивнула. Охоронець підвівся та направився до виходу. Раптом різко розвернувся та повідомив: - Щодо мого брата – він не повнолітній і не зможе стати Вашим регентом.

Невже Атрей повірив, що мені сподобався Філіп? О, яка ганьба. Відчула як мої щоки спалахнули легким рум`янцем. Якби тільки цей хлопець знав як насправді я мрію про нього, як ціную кожну мить проведену з ним, як трепетно уловлюю його випадкові дотики та погляди від яких стає спекотно. Щоб хлопець не придумав нічого поганого поспішила запевнити:

- Я навіть про це не міркувала і як чоловік Філіп мені не цікавий.  – Атрей кинув здивованого погляду. Я ж суперечу сама собі. Продовжувала невміло виправдовуватися: - Тобто, за інших обставин він міг би стати моїм обранцем і мене не хвилювало б його походження, але і зараз не хвилює. Одним словом ніяких планів щодо твого брата не маю. Це був невдалий жарт.

Краще б я мовчала. Атрей дивився на мене з легкою посмішкою на обличчі. Добре, хоч не засуджував відкрито. Після всього, що я сказала мій викладач з ораторства провів би довжелезну лекцію. Я ж майбутня королева, маю вміти переконувати тисячі людей, а тут одному неймовірному хлопцю не можу правильно пояснити своїх міркувань.

- Я зрозумів, Ваша Високосте.

Посмішка не сходила з його чарівного обличчя й утворювала милі ямочки на щоках. Чудово, тепер він вважає, що мені подобається Філіп. Та вже краще так ніж би дізнався про мої справжні почуття і вкотре зганьбив. Атрей вийшов з кімнати і як обіцяв, з`явився через кілька хвилин разом зі статним хлопцем.

Одразу почала прискіпливо вивчати Йєна очима. Середнього зросту, русяве волосся охайно зачесане назад та зав’язане у хвіст, гостре підборіддя, широкий ніс та вилиці, а великі зелені очі з цікавістю дивилися на мене. На ньому був дорогий та ідеально випрасуваний одяг. Така зовнішність безперечно підходить королю. Він галантно поклонився, а я, як вимагає того етикет, простягнула свою руку в знак прихильності. Поки хлопець цілував її Атрей нас познайомив: