25

- Я не хотів підпускати його до Вас, намагався вберегти. Зрозумійте, всі слова Метью не щирі. Він не кохає Вас, навіть не знає який колір очей у своєї коханої. Обманувши, бажає стати королем. Ви – ще зовсім юна дівчина, навіть не підозрюєте на які підступи здатні піти чоловіки, щоб завоювати прихильність молодої особи. Він вважає, що почувши слова про кохання та отримавши квіти й листи з фальшивими зізнаннями Ви розтанете і приймете його у свої обійми. Я просто виконував свою роботу і знищив усі його послання. Згідний, не зовсім чесно та я захищав Ваше серце.

- Моє серце? Чому ж ти його не захищав шість років тому коли так нещадно розбив? – Зі злості схопила маленьку подушку, яка знаходилася на софі та з ненавистю жбурнула в Атрея. Хлопець спіймав її біля свого носа і цим вчинком змусив мене кинути ще одну подушку у нього. І ця була майстерно перехоплена. Не могла дивитися на нього, розвернулася до вікна, дарма довірилися. Спочатку приховує від мене деталі вбивства батька, тепер – це. Заховала обличчя у свої долоні. Мені необхідно заспокоїтися і так наговорила зайвого. Чула як він поставив подушки на софу та майже беззвучно, пересуваючись по ворсистому килимі, підійшов до мене та став позаду. Його тихий голос наповнений жалем заповнив кімнату:

- Що я мав зробити? Ви були ще дитям. Навіть якби відповів взаємністю, Ваш батько ніколи б не дозволив Вам стосунки з простим охоронцем із сім`ї звичайного барона. Між нами велика прірва, нас відділяють різні статуси, титули, багатства. Ми з надто різних світів.

І не зважаючи на всі перелічені причини я все одно покохала його. Судячи з цих слів, мабуть, Атрей думає, що й досі маю до нього почуття. Опустила руки та різко розвернулася до нього. Він стояв схиливши голову та жалісливо дивився на мене. Не треба мені його співчуття. Намагаючись опанувати себе, рівним тоном заявила:

- Зараз я навіть вдячна тобі за це. Ти зробив моє серце кам’яним. Тепер  я нікому не можу довіряти. Жодний хлопець не подобається і навіть до тебе не відчуваю нічого. Інколи здається у мене вже ніколи не з`являться романтичні почуття, тому ставлюся до свого майбутнього шлюбу за домовленістю з легкістю. Просто як до чергової угоди тривалістю на усе життя. Я не така наївна як ти гадаєш, і не вірю жодному слову Метью чи іншим моїм нареченим, але інколи краще вдати з себе довірливу принцесу ніж показувати істинне обличчя.

Кожне слово сказане йому було правдою. Обманула лише коли говорила про почуття до нього. Не приємно це визнавати та здається я й досі кохаю Атрея. Він відвів погляд униз. Після почутого вже й дивитися на мене не може.

- Пробачте, Ваша Величносте! Я підвів Вас, не виправдав Вашу довіру. Мабуть, Вам краще мене звільнити.

Що він говорить? Я не можу його відпустити. Нехай навіть на відстані, але я повинна бачити його. Всі ці роки здавалися справжнім пеклом без нього і ніколи не покидала мрія, щоб зникло це кохання. Я б хотіла і справді нічого не відчувати, стати леді з крижаним серцем про яку говорила. Проте варто Атрею опинитися поруч і я знову перетворююся на тринадцятирічну закохану дівчинку. Він навіть не уявляє яку владу має над мною і нехай так буде і надалі. Обурливо гаркнула:

- І кого мені призначити замість тебе? Довкола лише зрадники. Ти залишаєшся на своїй посаді й це не обговорюється. Просто надалі нічого не роби за моєю спиною і не втрать мою довіру.

Він розчаровано кивнув. Невже так бажає звільнитися від мого товариства, що ладний залишити службу у палаці? Він підвів очі й тихо промовив:

- Якщо у нас вечір зізнань, то маю повідомити, що і Гаррі просив зустрітися з Вами. Я йому теж відмовив.

Гаррі може стати моїм порятунком. Поки він житиме безтурботним життям та розважатися, я займатимусь державними справами. Потрібно лише пересвідчитися у його не бажанні керувати країною.

- Я розглядаю Гаррі як свого потенційного чоловіка. З ним можу скласти шлюбну угоду і звільнитися від нього через два роки.

Атрей напружився. Здається така ідея йому не до вподоби. Моє припущення він підтвердив словами:

- Я б йому не довіряв. Надто багато дрібних афер цей хлопець здійснив у минулому.

Згадалися витівки Гаррі які я читала у звіті. Як на мене, нічого серйозного, але те, що він обов’язково знайде пригоди навіть там де їх немає не сумнівалася. Така собі велика дитина, уміє створювати проблеми. Атрей продовжував спопеляти мене поглядом, не могла більше це терпіти:

- Візьму твою думку до уваги. А зараз мені треба поміркувати.

Охоронець поклонився та вийшов з кімнати. Надто багато подій сталися останнім часом які треба обдумати. Помилялася щодо Атрея, навіть він не виявився повністю вірним мені й за спиною вів інтриги. Не залишилося людини якій я б могла довіряти. Хоча, єдина подруга в якій я впевнена - це Сибіла, але і від неї є таємниці. Яка ж я самотня. Оточують безліч людей, а я почуваюся маяком який оминають кораблі.

Вранці мені трохи полегшало. Веселі голоси прислуги та піднесений настрій Емберлі позитивно відзначилися на моєму настрої. Перебуваючи у чудовому гуморі задоволена вийшла з кімнати. Моя радість тривала не довго. Варто було побачити стурбованого Атрея і зрозуміла – щось трапилося. Він підтвердив мої підозри:

- Доброго ранку, Ваша Величносте! У мене є неприємні новини.

Усмішка зникла з мого обличчя. Зважаючи на всіх присутніх розпорядилася, щоб ми пройшли у мій кабінет. Надійно зачинивши двері та залишившись лише вдвох у просторій кімнаті, він поділився своєю новиною: