22

Бачила які великі зусилля над собою робить Атрей, щоб стриматися. Мужні руки стиснулися в кулаки, здається вони познайомляться з обличчям Лестера, якщо ще прозвучать подібні вислови. Щоб не допустити цього конфлікту словесно накинулася на свого нареченого:

- Чому ти завжди плюєшся отрутою?

Він підняв брови догори та кинув зацікавлений погляд на мене:

- А чому ти завжди така холодна зі мною?

- Виробляю протиотруту від тебе.

Лестер посміхнувся і його риси обличчя стали веселіші. Та навіть ця оманлива посмішка не дозволяє розслабитися у такому товаристві. Зараз точно прозвучать колючі слова у відповідь. На диво він заперечно похитав головою:

- Невже за стільки років нашого знайомства ти ще не зрозуміла, що моя отрута призначена не для тебе? Здається ми все життя знаємо одне одного. Я ніколи нічого поганого тобі не робив.

Не робив? Невже у нього проблеми з пам’яттю. Чи ті витівки та обурливі вислови не вважає за погані вчинки? Свого часу пролила немало сліз через цього хлопця, і він тепер заявляє, що нічого не було. Вирішила нагадати:

- Аякже усі знущання з твого боку які мені довелося пережити?

- То так, невинні жарти. Не сприймати ж їх серйозно. До того ж ініціатором завжди був Олівер, я тільки підтримував. Тоді для мене це був єдиний відомий спосіб залицяння.

Згадка про брата пом`якшила моє серце. Вони й справді завжди ходили скрізь разом, нерозлучні друзі. Скептично поглянула на нього:

- А ти залицявся до мене? Якось не помітила.

- Намагався. Та робив це невміло, а потім покинув ці провальні спроби. Ти ж стала нареченою Дарелла і забороненим плодом для всіх. За цей час я навчився вдало залицялися, а ти ще більше розквітла і стала справжньою красунею.

Не повірила своїм вухам, Лестер зробив мені комплімент. Напевно вже дуже бажає стати королем якщо зважився на такий крок. Я розсміялася:

- О, це зараз була спроба залицяння?

Його обличчя набуло серйозного вигляду. Спокійним тоном заявив:

- Констатація факту.

Набридли ці недоказані слова. З ним ніколи не могла говорити нормально. Вирішила запитати в нього те, що вважала найважливішим:

- Чому ти прийшов на цей відбір, Лестере?

Він відкинувся на спинку крісла та припинив їсти. Задумався. Помітила, як з цікавістю на деякою насторогою за нами спостерігає Атрей. Здається він недолюблює мого нареченого і я його розумію – є за що. Нарешті після тривалої паузи Лестер придумав відповідь:

-  Не вдаватиму, що несподівано загорівся коханням до тебе. На моїй участі у цьому відборі наполіг батько і подумав – а чому б і ні? Зрештою ми давно знайомі, ти краща за багатьох відомих мені дівчат, з дуже знатного роду, насправді розумніша ніж намагаєшся вдавати, красива, а це багато означає для чоловіка. Щоправда, інколи ти колюча немов кактус, але і кактуси цвітуть чарівними квітами, потрібно лише трохи полити водою. Дивлячись на своїх конкурентів я розумію – жодному з них не зможу підкоритися як королю, вони – нікчеми. І народ це теж побачить, люди не потягнуться за ними. Слабкий король – слабка і королева.

Несподівано чути від нього улесливі слова у свій бік. Здається подумки він уже приміряв корону на себе. Продовжуючи їсти уточнила:

- То своєю участю ти рятуєш країну від нікчемного короля?

- Можна і так сказати. Олівер все життя готувався стати наступним володарем. Я слухав ті ж уроки, що і він тож багато знаю про управління державою. Але це не головне. Нам доведеться стати подружжям. Я з тобою чесний – поважаю тебе, але поки що не кохаю. Ти подобаєшся мені як дівчина, як королеві я готовий тобі підкоритися.  Якщо тобі цього достатньо – ти обереш мене, а якщо ні … – він замовк опустивши голову. Витримавши драматичну паузу продовжив: – Твоїм чоловіком стане хтось інший, але ти перш за все королева і я знаю, обиратимеш розумом не серцем. До того ж ніколи не повірю, що закохаєшся у когось з тих невдах.

Шокована. Відповідь Лестера на це питання сподобалася найбільше за всі які чула раніше. Здається, він намагається бути щирим. Мій батько навчив мене - довіряти не можна нікому, у своїх цілях люди часто обманюють, а якщо ти королева, то це неминуче. Тому зараз не вірила своєму нареченому, переконана, все, що його цікавить - це бути королем.  Решту вечора ми розмовляли про минуле, згадували Олівера та кумедні історії. На щастя він не озвучив жодного випадку коли принижував мене. Було б соромно за себе перед Атреєм та іншими охоронцями. Хоч і прийнято на них не зважити все одно не хотілося, щоб вони дізналися про мої невдачі.

Загалом побачення вийшло одним з найкращих і це дуже несподівано. Виявляється Лестер не завжди такий бовдур. По закінченні вечері він разом з вартовими провів мене до покоїв. Атрей був дуже насторожений, гнівним поглядом свердлив мого супутника, але так і не наважувався щось сказати. Зате мій наречений не змовчав:

- На добраніч! Раніше я б побажав тобі жахливих снів, але сьогодні зрозумів, що мої жарти ти дуже серйозно сприймаєш, то ж скажу банально – солодких снів. Сподіваюся ти думатимеш про мене.

Ага, наче крім нього в мене немає про кого думати. Намагаючись відповісти у його ж манері кокетливо прощебетала: