21

Розвернулася до Атрея, щоб дати розпорядження, проте він і без мого прохання уже його виконував. Наказав, щоб дізналися про стан постраждалого та оглянули оскаженілого коня. Спіймавши на собі мій погляд швидко підійшов:

- Зважаючи на ситуацію, я б радив Вам покинути арену, у цій метушні легко вчинити замах на Ваше життя.

Не погоджувалася з ним, цим вчинком проявлю неповагу до учасників. Холодно зиркнувши на нього, заперечила:

- Я дочекаюся результатів.

Він невдоволено схилив голову та став на своє місце. Освальда винесли з арени. Церемонія нагородження пройшла дещо сумно. Першість дісталася Лестеру. Друге місце  - Гаррі, третє – Метью, четверте – Квентіну, останнє – хвальку Баджеру. Освальд автоматично вибув зі змагання. Тільки тепер я прислухалася до поради Атрея та поспішно направилася до палацу. Цього разу голова моєї охорони не відходив від мене ні на крок і йшов поруч, стурбовано озираючись навколо. Він справді щось підозріле помітив чи у нього параноя? Опинившись у власних покоях поцікавилася:

- Чому ти так розхвилювався?

- Дивно якось це все. Якщо не заперечуєте я хочу особисто все перевірити. Про всякий випадок посилю Вашу охорону, хоч і впевнений – турбуватися не варто.

Я кивнула й Атрей зник з моїх очей. Ага, не варто турбуватися. Чому ж сам такий переляканий? Щоб відірватися від похмурих думок проводила свій час у компанії фрейлін з якими й пообідала. Не отримавши жодної звістки наказала  Кіфу з`ясувати стан Освальда. Сама вирушила до кабінету де зібралося багато документів. Хоч формально я ще не стала королевою та намагалася стежити за державними справами. Хвилювання панувало над мною і мені важко зосередитися. Думками я все ще перебувала на арені, а така тривала відсутність Атрея свідчила, що нічого доброго не слід очікувати. Нарешті з`явився Кіф:

- Герцог Освальд Стівенсон перебуває у своїй кімнаті. У нього зламані нога та ребра. Йому дали снодійне, зараз він спить.

Ці новини хоч трохи потішили, наслідки падіння з коня могли бути гіршими. Змусила себе зосередитися та працювати з документами. Повністю занурившись у роботу не помітила як настав вечір. У двері кабінету постукали. Дозволила зайти. Вони скрипнули і я побачила перелякане обличчя Кіфа:

- Пробачте, Ваша Величносте, час вечері.

Чомусь у нього завжди стурбований вигляд. Таке враження, що він боїться мене. Приречено зітхнула, згадала, що сьогодні ймовірно вечерятиму з Лестером. Піднялася з-за столу і відчула як по моїх ногах забігали мурашки, оце засиділася. Розминаючи їх поцікавилася:

- Де Атрей?

- Не знаю, Ваша Величносте. Знайти його?

Не звично йти на побачення без супроводу голови своєї охорони. Але якщо він відсутній, то, мабуть, зайнятий важливими справами. Згадалася ранкова розмова хлопця з Патрисією свідком якої я стала. Можливо саме вона його важлива справа. Вирішила іти на своє побачення без нього, зрештою це Лестер, покепкує трохи й заспокоїться. До столової зали йшла разом з дев`ятьма вартовими, мою охорону й справді посилили.

Стоячи біля столу наречений уже чекав на мене. Я гордо зайшла до кімнати та зупинилася біля нього. Лестер одразу розпочав розмову:

- О, Арабелло, нарешті ти змінила свій траурний одяг на щось яскравіше. Веселі кольори тобі більше пасують. Ця переміна в честь нашої спільної вечері?

- Не знала, що ти переймаєшся моїм гардеробом. Вважай це тестом на твою уважність.

Намагалася непомітно озирнутися та роздивитися кімнату. У залі присутні троє охоронців та два лакеї. Без Атрея почувалася не впевнено, звикла що на всіх моїх побаченнях він поруч. Лестер наблизився та поцілував мою руку. Ну хоч правил етикету дотримується.

- Ти ще багато чого про мене не знаєш. Привітаєш з перемогою?

Ми сіли за стіл і я без особливої радості видавила з себе:

- Вітаю!

Пихатому хлопцю не сподобалося таке привітання. Не приховуючи своє невдоволення він приступив до вечері:

- Якось скупо прозвучало від тебе це вітання. Ти не задоволена моїм виграшем?

- Нудно коли двічі поспіль виграє одна і та ж людина, хочеться різноманітності.

Здається наша словесна баталія йому до вподоби. Він лише розвів руками:

- Я не винен, що решта твоїх наречених такі невдахи. Навіть позмагатися немає з ким.

Майже безшумно відчинилися масивні двері, до зали зайшов Атрей та зайняв своє місце поблизу мене. Він завжди стояв струнко, майже не рухаючись та не розмовляючи. Така у нього робота. Я полегшено видихнула. Його присутність надавала впевненості у моїй безпеці. Помітила тривогу на обличчі хлопця, мабуть, дізнався щось важливе. Лестер не стримався, щоб не принизити хлопця:

- О, твій сторожовий пес повернувся. А я думав, що ти позбулася його.