20

 Від такого вчинку у моїй голові почали зароджуватися бурхливі фантазії. Невже я подобаюся цьому неймовірному хлопцю? Мої очі розгублено шукали відповідь в ідеальних рисах його обличчя. Широкі чоловічі брови наблизилися одне до одного, а пухкі губи склалися у тоненьку смужку. Атрей наче згадав про щось і різко відпустив мою руку.

- Вибачте Ваша Величносте! Рефлекс.

Оскільки всі слова застрягли тугим клубком у моєму горлі я тільки розуміюче кивнула. Рефлекс у нього, а я вже розмріялася. Дурепа. Сподіваюся він не помітив розчарування у моїх очах. Гордо вийшла у коридор та у супроводі охоронців попрямувала до своїх покоїв. Атрей йшов поруч, як завжди трішки позаду. Дорогою ми не зронили й звуку зі своїх вуст, наче не було цієї вечері з відвертими розмовами. Поки охоронці перевіряли мої покої він залишився зі мною на коридорі. Ми мовчали, здавалося усі слова були б зайвими. Як тільки перевірка закінчилася я одразу зайшла до кімнати, залишивши хлопця стояти за зачиненими дверима. Моє тіло ще довго тремтіло від емоцій, які захопили всю мене.

Вранці я вирішила змінити свій похмурий траурний одяг на яскравіший. Сьогодні мої наречені змагатимуться між собою у вправності верхової їзди. Перемогу здобуде той, хто долаючи перешкоди першим дістанеться до фінішу. Одягнула сукню кольору небесної блакиті з пишним низом та рукавами дзвіночками. На цьому заході хотілося сяяти та засліплювати своєю красою. Геть заганяла камеристку, здавалося жодні прикраси не пасують до цього образу та до такої події. Згадала про маленькі сережки  які давно не одягала й Емберлі чкурнула до мого кабінету де вони й знаходилися ледь прикривши за собою двері. З прихожої доносилися голоси які впізнаю серед тисячі. Чула як Атрей виправдовується:

- Від того, що ми стали бачитися рідше я не став любити тебе менше. Просто з цією новою посадою у мене багато роботи, вільного часу зовсім не залишається.

Інший голос безсумнівно належав Патрисії:

- Королева поклала на тебе багато обов’язків?

- Тільки ті, які передбачені моєю роботою. Я дуже стомлююсь, вчора ледь до ліжка дійшов.

Повернулася Емберлі й зачинила за собою двері. Решта їхньої розмови залишилася для мене таємницею. Он як, я так стомила бідного хлопця своїми вчорашніми балачками, що він насилу дійшов до кімнати. Образливо. Досі не вважала своє товариство таким обтяжливим. Стало байдуже до свого вигляду, тож ці скромні сережки залишу на своїх вухах. Камеристка полегшено видихнула, схоже її теж стомила своїми забаганками.

Велично розправивши плечі, як і належить королеві, увійшла до прихожої. Мій погляд одразу натрапив на цю закохану парочку яка мило трималася за руки. Його руки. Моя долоня досі пам’ятає цей запаморочливий дотик який зводить з розуму. Атрей щось ніжно шепотів своїй дівчині на вухо, а вона не приховуючи посмішки з захватом слухала кожне слово. Побачивши мене, хлопець випростався та відпустив долоні Патрисії. Галантно поклонився:

- Доброго ранку, Ваша Величносте!

Гнів, який поселився у моєму серці не дозволив чемно відповісти. Я знехотя буркнула:

- Надіюся він і справді буде добрим.

Нікого більше не помічаючи на своєму шляху вирушила до столової де за запашним сніданком мене чекали Сибіла та Делія. Свій піднесений настрій вони підкреслили яскравими сукнями. Здається не одна я бажала сьогодні сяяти. Зовнішньо я була більше схожа з Делією, у нас однаковий колір волосся та очей, тендітний стан. Сибіла подібна до своєї матері – русяві пишні локони та зелені очі. Дівчата весело щебетали й трохи відвернули від моїх похмурих думок. У своїх припущеннях Делія бачила сьогоднішнього переможця Лестера, Сибіла – Метью, а я бажала, щоб ним став будь-хто крім Лестера. Навіть Баджер зі своєю неприпустимою поведінкою здавався кращим кандидатом.

Згодом ми зайняли почесні місця з виглядом на арену, де вже готувалися до змагання учасники зі своїми породистими скакунами. Метью побачивши мене галантно поклонився та надіслав нахабного повітряного поцілунка. Сибіла не стрималася від коментаря:

- Схоже у тебе з`явився фаворит. Між Вами щось є? Чому ти не зізнаєшся?

Вона не на жарт розхвилювалася. Не вперше помічаю її підвищену цікавість до цього чоловіка.  Поспішила заспокоїти:

- Він мій наречений як і решта. Підозрюю така підвищена увага до моєї персони тільки через мій спадок. Ціле королівство як-не-як. От він і намагається здобути мою симпатію знайомими йому способами.

Така відповідь її не задовольнила. Вона розвернула своє кольорове віяло та ніби задихаючись від задухи активно махаючи ним не зводила очей з Метью:

- Але він такий красень, невже хоч трохи тобі не подобається?

Ах, знала б ти хто справжній красень. Мимоволі перевела короткий погляд на Атрея, який уважно спостерігав за нами та, здається, дослухався до кожного слова.

- Його краса звела з розуму не одну дівчину, сама мені розповідала. З ним треба бути обережною.

Про те, що я не вірю жодному його слову щодо кохання до мене, змовчала. Надто багато небажаних осіб могли стати свідками нашої розмови. Поява Джозефа змусила перевести тему. Сибіла соромилася обговорювати хлопців у присутності свого батька.

Нарешті наречені осідлали коней та під підбадьорливі викрики юрби розпочалися перегони. Спочатку явного лідера не було, всі трималася на більш-менш однаковій дистанції. На другому колі змагання стали цікавішими, Освальд та Лестер вирвалися вперед. Баджер якось не впевнено тримався у сідлі, схоже його вихваляння нічого не означають.  У Метью скакун вирізнявся від інших, виглядав не таким чистокровним і поки біг останнім. Мабуть, Квентіну кожний удар по конячці давався важко, принаймні стурбований вигляд обличчя про це свідчив. Зате Гаррі здавався безтурботним, ніби перемога для нього не головне, а він прийшов сюди розважитися.