18

Наступна вечеря відбулася з Освальдом Стівенсоном. Здається він був майже одного віку з моїм батьком. Слухаючи його розмови весь вечір я зрозуміла наскільки він нудний. Своїми повчаннями та настановами швидко мені набрид. Я ще його не обрала, а цей джентльмен уже розпоряджається за мене. Нарешті запитала те, що справді цікавило:

-  Чому Ви вирішили брати участь у відборі?

Він почесав свою сиву бороду та мав задуманий вигляд:

-  У мене великий досвід керування країною. Ще з твоїм батьком ми втілили в життя багато моїх ідей, провели блискучі реформи. Про управління державою я знаю все. Кращого короля за мене тобі не знайти. І як чоловіком мною ти будеш задоволена, я хоч давно вдівець, але добре пам’ятаю, що потрібно робити, щоб доставити жінці радість.

При цьому він мені підморгнув. Судячи з усього Освальд уже бачить себе у ролі правителя, а те, що насправді королева - це я, його не бентежить. Цей чоловік зморив мене своїми байками з життя, мріяла, щоб цей вечір якнайшвидше закінчився. Якщо оберу його собі в чоловіки, то хоча б засинатиму одразу, під такі розповіді важко залишатися бадьорою.

Поведінка Баджера під час нашого побачення мене не здивувала. Як і очікувала він вихваляв себе. Коли я запитала своє стандартне питання не задумуючись відповів:

-  Я навіть не здивувався коли надійшла така пропозиція від Вас. Все ж я красивий, розумний, дотепний, ніхто краще за мене не впорається з роллю короля та Вашого чоловіка. Щоправда, не зовсім розумію навіщо цей маскарад з відбором, все одно виграю я, але заради видовища які бажає побачити простий люд я погодився на цю виставу. Завтра відбудуться перегони на конях, святкуватимемо мою перемогу. Я б і в попередньому випробуванні виграв, але був несправедливо засуджений суддями. Ви самі бачили – я найкращий.

Така відповідь розлютила. З його слів це він обрав мене, а не навпаки. Хотілося збити пиху з цього самовпевненого бовдура:

-  Повинна дещо уточнити. Я не пропонувала Вам брати участь у відборі. Усіх наречених підбирав перший радник – Родерік Геллман, тож своєю появою тут завдячуйте йому. Якщо підозрюєте суддів  у некомпетентності, то можете подати скаргу, я ж погоджуюся з їхнім рішенням. Вашому передостанньому місцю у змаганні далеко до першого. Чому Ви впевнені, що впораєтеся з обов’язками короля? У Вас є досвід управляння країною?

Помітила невдоволення Баджара. Він різко схопив і кинув серветку на стіл яка лежала у нього на колінах:

-  Це нечувано, якщо Ви не бачите моєї переваги над іншими претендентами, то я не збираюся її доводити. Завтра я переможу у цих змаганнях і Ви пошкодуєте про свої слова.

Не запитавши у мене дозволу він покинув кімнату гучно грюкнувши дверима. Схоже комусь час приймати заспокійливе. Своїм вчинком він проявив неповагу до мене. Було б правильно дискваліфікувати його з відбору, але не хотілося полегшувати Лестеру життя. Сиділа та роздивлялася бокал з вином у своїй руці, нахиляючи червоний напій то в один то в інший бік.

Атрей мовчки спостерігав за моїми діями. Чому моїм нареченим не може стати хлопець хоч на краплю схожий на нього? Таким же сміливим і розважливим, розумним, красивим і чарівним. Вечеря з ним напевно не була б нудною, він завжди вміє підтримати розмову. Спіймала себе на тому, що уважно роздивляюся голову своєї охорони й він помітив мій мрійливий погляд. І як тепер бути? Якщо відведу від нього свої очі, то зрозуміє, що думала про нього. Під впливом паніки яка запанувала у моїй голові несподівано для себе поцікавилася у нього:

-  Ти вже вечеряв? – дурне запитання, знаю ж, що ні. Весь час він був зі мною. Під його розгублений погляд продовжила: – Мабуть, важко спостерігати за тим як набивають шлунки інші, самому при цьому залишаючись голодним?  Приєднайся до мене, мій наречений від мене утік. Такими темпами скоро зовсім не залишиться претендентів. – Звертаючись до слуг розпорядилася - Принесіть чисті прибори, все одно стільки їжі сама не подужаю.

Атрей стояв незворушно. Зрештою вагаючись все ж тихо промовив:

-  Ваша Величносте, не думаю, що це доречно.

-  Не хвилюйся, це просто вечеря, до того ж маю до тебе декілька питань. Не вечеряти ж мені самій.

Він вперто намагається тримати між нами дистанцію, не бажає зближуватися. Насторожено підійшов до столу та зайняв крісло на якому ще хвилину тому сидів Баджер. Слуги принесли чистий посуд та швидко поставили його на стіл. Мій співрозмовник залишався напруженим і не поспішав торкатися до їжі. Намагаючись зробити цю вечерю офіційною одразу розпочала зі справ:

-  Є новини у розслідуванні вбивства мого батька?

Атрей опустив очі до низу та тихо мовив:

-  Я б не хотів обговорювати це у присутності сторонніх осіб. Ми можемо залишитися наодинці?

Таке прохання здивувало мене, непевно справді щось важливе дізнався. Я кивнула та розпорядилася, щоб нас залишили. Намагаючись виглядати розслаблено почала розрізати перепілку, що повільно холонула у моїй тарілці. Уважно спостерігаючи за мною Атрей доповів:

-  Я розмовляв з покоївками короля. Запевняють, що коли залишали його спальню двері на терасу надійно зачинили, а вранці вони були настіж відчинені. Спочатку я не надав цьому значення, припустив, що король сам відчинив їх. Але зважаючи на холодну ніч це малоймовірно. Можливо вбивця скористався терасою, щоб вийти з покоїв, але загадка як він туди потрапив. Охоронці які пильнують у саду нікого не помітили.

Я гнівно звузила брови:

- Як давно ти дізнався про це?

- Декілька днів тому. – Глухо прозвучало з його вуст. Я розчарувалася. Замість того щоб поділитися цієї новиною він просто змовчав. Не варто було сліпо вірити йому, здається мої почуття до цього хлопця засліпили мене. Мабуть, існує поважна причина такого вчинку, сама шукаючи виправдання йому поцікавилася:

- Чому одразу не повідомив?

-  Це незначний факт, поки він ніяк не допоміг вийти на слід вбивці.