16

Усвідомила, це зараз я торкаюся чужого нареченого, мої долоні обійняли мужню спину, а голова притиснута до сталевих грудей. Бачив би мене мій батько то нагородив би осудливим поглядом. Різко відскочила від хлопця у якого в очах витала розгубленість. Стало соромно за свій вчинок, я принцеса, майбутня королева, не повинна давати волю своїм емоціям, тим більше поруч з Атреєм. Відчула, на моїх щоках запалав рум’янець, я опустила очі донизу. Як після такого спілкуватися з ним не знаю, ще помилково подумає, що я й досі у нього закохана. Ситуацію розрядив мій вчитель, і йому дуже вдячна за це:

-  Захоплюючий поєдинок вартий похвали, Ви відмінно володієте мечем.

-  Це частина моєї роботи. – Скромно відмовчувався переможець. Все ще не могла підняти свій погляд на нього. Наче зрозумівши моє зніяковіння запропонував: - Дозвольте, я дам кілька порад її Високостіі?

Роберт схвально кивнув головою та відійшов убік. Несміливо подивилися на Атрея. Тільки б не радив поводитися стриманіше. Він нахилився, підняв з землі меч який впустив Лестер. Простягнув мені і я міцно стиснула клинок у своїй долоні.

-  Ваша перевага у швидкості. Ви не надто сильна, щоб завдати важкого удару, але ефект несподіванки на Вашому боці. Ніхто не чекає, що така красива і тендітна дівчина справжній боєць. Це Ваш привілей, використовуйте свій шарм проти ворога. Рухайтесь швидко і завдавайте точні удари. – Він щойно назвав мене красивою і тендітною? Невже мені не почулося й Атрей вважає мою зовнішність привабливою? Ой, я під враженнями від його слів пропустила подальші настанови. Ми стали в бойову стійку і він рукою поманив напасти на нього. Я замахнулася зверху та охоронець відбив удар заперечивши:

-  Ви менші зростом, простіше буде, якщо цілитиметеся у живіт. Вдайте, що Ваша мета голова і виконайте обманний маневр завдавши удар по торсу.

Ми закружляли в бойовому танці. Його рухи були точні та граційні. Я замахнулася мечем цілячись в голову. Та він перехопив моє зап`ястя своєю рукою і боляче викрутив її заломивши правицю за спину. Від болю упустила меча на землю. Опинилася притиснутою спиною до його мужнього тіла. Не хотілося здаватися беззахисною, ударила вільним ліктем у живіт хлопця та він здається навіть не відчув болю та перехопив і іншу мою руку ще більше притиснув до себе. Намагалася вдарити своєю п`ятою його коліно, але масивний поділ сукні та відстань до його ніг не дозволили цього зробити. Я била повітря. Сподіваюся такі жалюгідні спроби він не помітив. Всі мої прагнення вирватися закінчилися невдачею і я припинила опиратися застигши у такій ганебній позі. Відчула гаряче дихання на своїй шиї, що викликало політ метеликів у всьому тілі. Здається, він вдихнув аромат мого волосся та прошепотів.

-  Не підпускайте противника надто близько, інакше він може схопити Вас та знешкодити. – Схоже своєю чарівністю Атрей уже мене знешкодив. Стало важко дихати, серце пришвидшило свій ритм, немов готувалося вирватися з грудей і полетіти до цього хлопця. Не можу вимовити й слова, розум наче вимкнувся забравши здатність тверезо мислити.

Я стояла отак притиснута до нього. Для мене секунди немов зупинилися, тож не знаю скільки часу минуло перед тим як Атрей схаменувся, і різко відпустив мої руки. З провиною у голосі звернувся до мене:

-         Вибачте, Ваша Високосте. Я не завдав Вам болю?

Повільно розвернулася до нього. Ми все ще стояли дуже близько одне від одного, наші тіла відділяли всього декілька сантиметрів. Намагаючись зібратися з думками все ж змогла промовити:

-  Справжній ворог про таке не хвилювався б, тож і ти цим не переймайся. Я візьму твій урок до уваги. – Насилу відірвала свій погляд від Атрея та перевела його на вчителя. Хоч і не зобов’язана питати дозволу про таке та вирішила проявити повагу: - Ви не заперечуєте якщо на сьогодні тренування закінчимо? Поява Лестера збентежила мене.

Роберт розуміючи кивнув головою:

-         Потренуємося іншим разом, Ви сьогодні молодець.

Я розвернулася та попрямувала до своїх покоїв. Позаду чула кроки Атрея та інших охоронців. Повинна припинити так реагувати на нього. Я йому байдужа, у нього є наречена, а мені потрібно обрати собі чоловіка з поміж тих шести претендентів які навіть мені не подобаються.

Ввечері відбулося побачення з Гаррі Джексоном. Спочатку він поводив себе стримано, але спорожнивши кілька келихів вина помітно повеселішав та став говіркішим. Саме у цю мить я поставила йому запитання яке вирішила озвучувати усім нареченим:

-  Чому Ви прийшли на цей відбір?

-  А чому ні? Я чув, що у королівському погребі великі запаси елітних вин. – Він широко усміхнувся демонструючи невелику щербинку між зубами. Я напружилася, невже лише через це хлопець зважився на таке? Він театрально закотив очі доверху та розсміявся: - Жартую. Якщо серйозно, то хто посміє відмовитися від такого шансу? Знехтувавши цією пропозицією я виразив би неповагу до Вас. Не приховуватиму, я зовсім нічого не тямлю у державних справах і не маю бажання займатися ними. Але, схоже, й Вам не потрібний король який прагнув би правити країною замість Вас.

А Гаррі виявився розумнішим ніж я вважала. Якби не його розгульне життя то міг би стати ідеальним кандидатом для мене.

-  Ви маєте рацію, мені потрібен вірний регент який діятиме у моїх інтересах, доки я не досягну повноліття. Здається справедливий обмін – Вам – статус короля з усіма привілеями, а мені влада.