14

Він різко підвів очі на мене. Заперечно похитав головою та поспішив запевнити у протилежному:

-  Ні, я не хочу повертатися. Тобто, це і справді була ініціатива батька, та я вдячний йому за це. Ви чудовий співрозмовник, просто мені важко добирати слова, більше люблю слухати. Вибачте, що розчарував Вас своїм програшем, та я б хотів ще трохи залишитися. І нехай мене Ви не оберете, та мені приємне Ваше товариство і я б хотів краще Вас пізнати.

Це напевно був найдовший монолог у його житті. Така промова справила позитивне враження, цікавило лише чому насправді він відмовився повертатися додому. Поки не тиснутиму на нього, від хвилювання у хлопця вже піт на лобі з`явився, не думаю, що може так майстерно вдавати.

-  Я ще не знаю кого оберу і Ви мене не розчарували. Результати конкурсів не важливі, вже казала: свій вибір зроблю за особистими симпатіями.

-  Хочу, щоб Ви знали, якщо якимось дивом це буду я, то дуже зрадію. Ви дуже красива дівчина і впевнений, будете чудовою дружиною.

Ого, Квентін теж бажає стати королем і схоже зробив мені комплімент. Решта вечері пройшла краще ніж я очікувала. Наречений розповідав про себе, точніше я випитала у нього цю інформацію. Наприкінці нашої зустрічі він не виявив бажання мене проводити до покоїв, але його погляд відчувала на своїй спині поки не зникла за поворотом коридору.

Новий день дарує нові можливості та події, але не в моєму випадку. Вранці мене знову чекав тренувальний бій на мечах, сподіваюся він мине краще ніж попередній. Я зайняла стійку та дерев`яним мечем та відбивала удари свого вчителя Роберта Кіпсона. Ніщо не передвіщало біди, навколо розосередилися охоронці й здавалося все було як завжди. Але лихо прийшло саме у вигляді Лестора Геллмана. Не знаю як довго він спостерігав за мною та помітила його присутність лише тоді, коли почула глузливий голос з-за спини:

-  Позмагатися з чемпіоном не бажаєш?

Розвернулася, зміряла його поглядом і пропустила удар меча, який успішно вдарив мою руку. Тренер гнівно зробив зауваження:

-  Не відволікайтеся ні на що. Ваш ворог тільки й чекатиме слушної нагоди, щоб завдати нищівного удару.

Схоже мій ворог вже прийшов. Нахабно, не чекаючи на мою згоду, Лестер прийшов на майданчик та став навпроти мене:

-  Оскільки ти леді, то так і бути, пограюся з тобою цими дерев`яними мечами. Ну як, покажеш на що ти здатна?

Тренуватися з ним не хотіла, ясно було, він тут щоб мене принизити, а не для того, щоб навчити чомусь новому. Тренер чекав на мою відповідь, а Лестер уже простягнув руку, щоб відібрати меча у мого вчителя.  Погоджуватися я не поспішала:

-  А вчорашніх поєдинків тобі не вистачило? Можу влаштувати ще декілька.

-  Тільки якщо змагатимусь з тобою. – Його обличчя розтягнулося у хитрій посмішці. Він нахабно взяв меча з рук тренера і не залишив мені вибору. Якщо відмовлюся, то це буде ще більша ганьба ніж змагання з ним. Роберт побачивши мій кивок став осторонь уважно спостерігати за своєю ученицею.  Лестер зробив крок уперед та замахнувся мечем. Наша зброя схрестилася і я успішно відбила його атаку. Попри бій який точився, мій супротивник продовжив знущання: - Ти так і не подарувала свій поцілунок переможцю конкурсу. Якщо я виграю у тебе, то ти мене поцілуєш, а якщо якимось дивом ти у мене – то я цілую тебе.

Цією нахабністю він перевершив самого себе. Судячи з усього вирішив пограти на моїх нервах та випробувати на міцність. Не припиняючи фехтувати заперечила:

-  Не згідна, у будь-якому випадку доведеться цілуватися з тобою. Навіщо тобі це?

-  А може я закохався?

Черговий замах його меча націлився на мою голову. Я присіла і почула як дерев`яне лезо розрізало повітря. Швидко стрибнула на ноги та зробила крок назад:

-  Надто добре тебе знаю, щоб повірити у цю брехню.

У його голубих очах танцювали бісики, явно потішався з цієї ситуації.  Наблизився та натрапив на удар мого клинка, який зупинив своїм мечем. Відступив, обійшов мене пів колом та знову пішов у наступ:

-  Хочу перевірити як цілується моя майбутня дружина.

Схоже цей блондин уже впевнений у своїй перемозі на відборі. Щоб хоч трохи збити з нього пиху заявила:

-  Я ще не вирішила кого оберу.

Лестер театрально закотив очі до верху. Його рухи стали напористішими, здається почуте не сподобалося хлопцю:

-  Арабелло, ти ж сама бачиш, з тих невдах які називають себе твоїми нареченими не вийде гідного короля. Вони про себе піклуватися не можуть, як подбають про королівство?

-  Не забувай головного, разом з королівством їм дістанеться ще й королева в подарунок.

Він грався зі мною як кішка з клубком ниток. То дозволяв наносити удари й майже повірити у свою перемогу, то нещадно наносив їх мені, змушуючи з усіх сил захищатися.

-  Я б не відмовився від такого подарунка. – Лестер рішуче наблизився до мене, став на край моєї пишної сукні та замахнувся мечем. Намагаючись відбити напад, відступила, не втрималася на ногах та заплуталася у тканині свого багатошарового одягу. Ганебно впала на землю, випадково потягнувши за собою супротивника.  Моя спина вже лежала на витоптаній траві коли хлопець навалився зверху, добряче вдаривши мене своєю масою. Відчувала його захекане дихання та пришвидшені удари серця. Таке пікантне положення його не турбувало, а навпаки – звеселяло. Усміхнувшись та лише трохи підвівшись на лікті цей нахаба заявив: - Я виграв! То як поцілуєш мене тут, чи прийдеш до мене ввечері й зробиш це у більш романтичній атмосфері?