13

Нічого не відповіла. Подальші поєдинки спостерігала з напруженням та хвилюванням. Через деякий час Атрей схилився над мною та тихо доповів:

-  З Гаррі все гаразд. Рана невелика, але у цьому конкурсі участі не братиме.

Одразу полегшало. Не хотілося, щоб через цей відбір хлопець залишився без руки. Результати випробування мене не здивували. Абсолютну перемогу здобув Лестер, який виграв у всіх супротивників. Він з викликом подивився мені у вічі та нахабно посміхнувся, явно задоволений собою. Друге місце дісталося Освальду, третє – Метью, а самовдоволеному Барджару - четверте. Квентін програв усім. Здавалося зброя вперше опинилася у його руках.

По закінченню оголошення результатів наказала Атрею провести мене до наречених. Хотілося їх підтримати, адже через мене сьогодні довелося їм розважати натовп. Обійшовши арену опинилася у великій кімнаті де саме з хлопців знімали обладунки. Між ними точилася словесна перепалка, але помітивши мене всі стихли та опустили голови. Настав час моєї короткої промови:

-  Кожен з Вас продемонстрував гідний рівень володіння зброєю. Я хвилювалася за Вас і Ви усі виправдали мої сподівання. Лестере, вітаю з перемогою, надіюся наступні конкурси минуть без крові.

Попрямувала до Гаррі який понуро сидів на лавці. Лестер почав знову нахабніти й вигукнув мені у слід:

-  А поцілунок принцеси для переможця у якості нагороди буде?

Навіщо йому це? Хлопець навмисно діймає мене, невже вважає, що з таким ставленням я оберу його? Хоча ми надто добре знаємо один одного, щоб грати в такі ігри, він завжди таким був і не змінив свою поведінку, залишився собою.

-  Для тебе ця перемога і є найкраща нагорода. – Буркнула я і підійшла до Гаррі який вже підвівся на ноги. – Як ти? Як рука?

-  Вже краще, нічого серйозного сам не розумію як отримав це поранення. Після видужання вимагатиму реваншу.

-  Ага, щоб я поранив ще іншу твою руку – не вгамовувався Лестер.

Така нахабність не подобалася, хотілося якнайшвидше покинути це місце.  Не зважаючи на уїдливий коментар співчутливо звернулася до Гаррі:

-  Бажаю швидкого одужання!

Розвернулася та покинула кімнату. Весь час що перебувала там, відчувала себе жертвою серед шістьох хижаків які спостерігали за мною голодними очима. Я звикла до уваги, але у присутності цих джентльменів чомусь почувалася напружено. Йдучи широкою доріжкою, що викладена каменем та по обидва боки засаджена квітами, поцікавилася в Атрея:

-         Ти поговорив з Гарі?

Охоронець наздогнав мене, адже завжди рухався трішки позаду. Зауважила, навіть зараз він намагався не йти поруч:

-  Ваш наречений швидко очуняв та прийшов до тями. Всі мої повчальні слова слухав з іронією. Якщо відверто – не думаю, що він змінить свій стиль життя. Зазвичай Гаррі вправно справляється з мечем, але схоже його вчорашні пригоди вплинули на сьогоднішній результат.

Долаючи масивні сходи я підійняла поділ бордової сукні. Хоч вважалося, що такі темні кольори не для юних дам, та я досі носила темний одяг на знак трауру.

-  Мені й не потрібно щоб він змінював свій стиль життя, головне щоб зміг залишитися до кінця відбору. Не полегшувати ж Лестеру завдання яке доручив Родерік.

Чомусь упевнена, Лестер ніколи б сам не виявив бажання брати участь у цьому відборі. Володів надто гордою вдачею на відміну від нареченого з яким я вечеряла сьогодні. Переступивши поріг столової здивувалася побачивши його -  сором’язливо ховаючись біля не розпаленого каміна та переминаючись з ноги на ногу, він наче бажав здійснити втечу. Помітивши мене незграбно поклонився та невпевнено вирушив мені на зустріч. Йдучи зачепив рукою слугу, який клав на стіл тарілки. Прислужник отримав удар у спину та похитнувся, намагався втримати рівновагу, балансував з тарілками у руках. Зрештою його спроба закінчилася невдачею і він упустивши тарілки зумів затриматися за стіл. Посуд дзвінко упав на мармурову підлогу та розбився. Обличчя слуги зблідло:

-         Прошу пробачте мені. Я швидко приберу.

Квентін, а судячи з усього саме з ним я сьогодні вечерятиму, розхвилювався не менше. З якимось острахом дивився на мене, наче вердикт очікуючи на мою реакцію. Поспішила заспокоїти цих двох боягузів:

-  Нічого страшного, буває. – Щоб показати, що я не серджуся мило усміхнулася. Вони обоє полегшено видихнули. Як належить за етикетом простягнула руку Квентіну для поцілунку. Сподіваюся він не втратить свідомість від такого жесту. Хлопець схилився над нею і я відчула його мокрі вуста на своїй шкірі. Випроставшись мій сором’язливий наречений мовчав та продовжував перелякано дивитися на мене. Слуги вже встигли зібрати друзки посуду з підлоги й щоб не мучити більше Квентіна запропонувала:

-  Сядемо за стіл?

Він мовчки кивнув та вирушив за мною. Зайнявши свої місця я чекала коли він щось скаже, але в кімнаті панувала незручна тиша. Її порушував лише звук білих порцелянових тарілок, які розкладали лакеї. Закінчивши, вони струнко стали біля стіни. Я демонстративно розпочала їсти стежачи за діями нареченого. Він невпевнено надрізав шматок м`яса та поклав його до рота. Не стрималася та поцікавилася:

-  Ви мене боїтеся?

Невчасно я вибрала момент, щоб запитати про це. Хлопець поперхнувся та закашлявся. Заспокоївшись та привівши себе в норму він нарешті відповів: