11

Ні, тільки не так. Не з ним і не тут я уявляла свій перший поцілунок. Зрозуміла, до такого кроку ще не готова і різко відсахнулася, випадково зачепила бокал з червоним вином, яке пролилося на білу скатертину.

До мене одразу підбігли слуги, які старанно прибирали сліди цієї катастрофи. Хоча катастрофа могла статися якби я вчасно не зреагувала. Не слід проявляти симпатію до жодного з претендентів, хай краще Родерік вважає, що я оберу Лестера і трохи заспокоїться. Атрей стояв непорушно, але чомусь злість вирувала у його очах. Навіть не кинувся рятувати мене від червоного вина яке могло пошкодити мою сукню. Мабуть, таке він не вважає своїм обов’язком, ну і добре, не треба. Зате Метью швидко підскочив на ноги та турботливо схопив мою долоню:

-  О, я Вас налякав? Прошу пробачити мені.

Я теж підвелася і висмикнула свою руку ніби поправляючи складки на сукні. Доведеться дещо пояснити цьому напористому хлопцю, який використовує на мені свої прийоми зваблення:

-  Не налякали, просто Ви дуже форсуєте події й дозволяєте собі непристойні речі.

Він понуро опустив голову:

-  Вибачте, це все мої почуття до Вас. Вони роблять мене божевільним.

Я широко усміхнулася та багатообіцяюче поглянула на нього. Краще хай вважає, що я повірила його словам. Продовжувати вечір не було бажання і я вирішила закінчити цю зустріч:

-  Дякую Вам за вечерю, а тепер прошу пробачити мені, маю деякі справи тож змушена покинути Вас.

Метью помітно засмутився, але його наполегливість не зникла:

-  Дозволите Вас проводити?

Він мав жалісливий погляд. Я не витримала та погодилася. Йдучи коридорами Метью не замовкав, намагався причарувати мене. Дійшовши до моїх покоїв ми зупинилися:

-  Пробачте, якщо своєю відкритістю я налякав Вас. Але такий вже я є, закоханий дурник який не може приховати своїх почуттів до такої красивої дівчини.

Схоже він використав ще не всі компліменти на сьогодні.  Ці слова приємно чути,тільки одне засмучувало - вони не щирі. Цікаво, як далеко Метью зайде у своїй грі? Ця авантюра буде за моїми правилами. Я сором’язливо опустила очі, вдала, що повірила:

-  Все ж сподіваюся хоч трохи Ви їх приховаєте. Я майбутня королева і мені не личить так явно проявляти свої симпатії на цьому відборі. 

-  Авжеж – розуміюче кивнув він та на прощання поцілував мою руку.

 Я подарувала йому свою посмішку та зайшла у покої. Якщо всі наречені будуть такі ж брехливі, то обрати когось буде складно. Зробила декілька кроків і згадала, що мої покої не перевіряли. Зупинилася та різко розвернулася наштовхнувшись усім тілом на Атрея, який вирушив слідом за мною. Від несподіванки мало не впала, але хлопець підтримав мене за талію. Ось чия близькість викликала неймовірне хвилювання. Навіть через тканину він запалив полум’я у моєму животі яке поширилося на все тіло. Несміливо поглянула йому в очі кольору кориці й зрозуміла – я пропала. Пропала у глибині його очей, у дотику сильних рук. На мить закам`яніла і стояла непорушно боячись навіть дихати. Помітивши мій стан хлопець нагадав:

-  Вибачте, та я хочу перевірити Ваші покої на наявність сторонніх осіб.

Мене настільки схвилювала ця близькість, що не могла промовити й слова, зуміла лише кивнути головою. Атрей обережно відступив та відпустив мою талію. Здавалося, весь світ втратив свої барви. Поспішно підійшла до вікна та удала, що розглядаю там щось неймовірно цікаве. Що ж це таке? Чому зі своїми нареченими поводжуся впевнено, а  варто залишитися наодинці з Атреєм відчуваю себе наляканим, беззахисним кошеням? Злість посилилася, як я зможу управляти цілою країною, якщо навіть себе контролювати не в змозі?  Настільки поринула у свої думки, що навіть не помітила коли охоронці закінчили свою перевірку. Терпкий голос трохи привів до тями:

-  Все добре, у покоях нікого немає. Покликати камеристку чи фрейлін?

Завагавшись прийняла рішення і не розвертаючись озвучила:

-  Ні, мені треба подумати на самоті.

Чула як зачинилися двері і я залишилися одна. Весь вечір думки про Атрея не покидали мене. Лягаючи спати пообіцяла собі – від завтра не згадуватиму цього хлопця, є набагато важливіші справи. Якщо не впораюся зі своїми емоціями, то доведеться його звільнити.

Та новий день розпочався не тільки з сонячних променів, які з цікавістю заглядали у кімнату, а й з нових думок про мого охоронця. Ненавиділа його за це, як йому вдалося так глибоко засісти у моїй голові? На щастя безтурботна балаканина фрейлін трохи відвернула мою увагу, вони в смачному очікуванні сьогоднішнього змагання моїх наречених висловлювали свої здогади щодо переможця. Чомусь більшість вважали, що виграє Лестер, хоча непогані шанси провокували Гаррі Джексону, якщо він не вирішить набратися хоробрості за допомогою алкоголю. Під дівчачі хіхікання почувся стук у двері та з`явився він – винуватець сьогоднішньої майже безсонної ночі. Атрей з папером у руках та серйозним обличчям заявив:

-  Прошу пробачення, за пів години початок змагання і перед ним мені потрібно дещо Вам повідомити.

Невже те, що ти зі мною одружишся і ці безглузді змагання не потрібні? Та судячи з того яким щастям запалали його очі коли знайшли Патрисію, мої сподівання марні. Дівчина зашарілася і посміхнулася йому. Бісили. Обоє бісили. Сам не може піти з моїх мрій і так відкрито захоплюється іншою. Розумію – його вини в цьому немає та міг би бути хоч трохи не таким привабливим. Трохи придушила свої емоції та владним голосом розпорядилася:

-         Добре. Дякую, дівчата, зустрінемося на конкурсі, а зараз залиште нас.

Спостерігала з яким жалем Патрисія покидає кімнату і як сумно дивиться Атрей їй у слід. Я ж маю бути рада за них, але натомість задихаюся від заздрощів. Нарешті всі дівчата зникли і його увага належить лише мені. Він простягнув листки паперу написані охайним почерком:

-  Тут інформація про Ваших наречених. Нічого кримінального не знайшли на жодного з них, проте продовжуємо стежити. Всі крім Гаррі залишалися у палаці, він же пів ночі провів у таверні граючи в карти та зловживаючи алкоголем. Зараз він спить біля конюшні. Розбудити його?