10

Радник презирливо глянув на Атрея:

-  Поскаржився, щеня. Я вважаю краще не розповідати як триває слідство, а оголосити вже ім'я вбивці. Не хочу Вас турбувати дрібницями, інколи мої припущення хибні тож поки не переконаюся у правильності своїх висновків не бажаю нікого публічно звинувачувати.

Як же батько міг так помилятися у цій людині? Він довіряв йому і я ще раз переконалася, що дарма. Намагаючись не виказувати своїх емоцій холодним голосом запитала:

-  Чого ще Ви мені не сказали? Я маю право знати про всі Ваші підозри, адже мова йде про мого батька.

-  Поки що мені немає Вас чим потішити.

Така лаконічна відповідь розізлила. Він вперто продовжував приховувати важливу інформацію. Не витримала і висловила все йому в обличчя:

-  Ви затіяли якусь гру, і я не впевнена, що Ви граєте за мене. Спочатку контролюєте мої листи, потім втаємничуєте усі деталі слідства, погрожуєте колишній фаворитці короля, наказуєте охоронцям не виконувати мої накази. Допоможете, я нічого не пропустила?

-   Вам щось сказала Елеонора і Ви різко змінили свою думку стосовно мене? Вона ладна будь-що вигадати, щоб вигородити себе. Все що я роблю тільки з метою захистити Вас і маю найсвітліші наміри. Немає доказів вини фаворитки, тому і змовчав цей факт.

-  Надіюся це останнє про що Ви змовчали. Елеонора більше не під підозрою, тому її ув’язнення у покоях скасоване. Крім того, Ваші відвідини як і пропозиції неприпустимі, не наближайтеся більше до неї. Віднині вона під моїм захистом.

Вважала це найменше, що могла зробити для цієї жінки. З нею мій батько був хоч трохи щасливий, вона допомогла придушити біль утрати сина. Родерік усе заперечував, та я не хотіла його слухати, тому швидко знайшла причину, щоб покинути кабінет:

-  Я маю йти готуватися до вечері з одним зі своїх наречених яких підібрали мені Ви.  Надіюся подібні непристойні пропозиції не звучатимуть з їхніх вуст.

У цьому засумнівалася коли побачила з ким доведеться вечеряти. У залі мене чекав Метью, якого зміряв прискіпливим поглядом Атрей. Охоронець не бажав залишати мене наодинці з нареченими, бачив в них потенційну загрозу. Його присутність не турбувала, зрештою не збиралася влаштовувати романтичні вечори з потенційними обранцями. Метью галантно поклонився та поцілував мою руку:

-  Ви дуже гарна, мені пощастило бути Вашим нареченим.

Я усміхнулася та перевела погляд на стіл:

-  Повечеряємо?

Він охоче погодився. Зазначила, вигляд у нього – шикарний, потрохи починаю розуміти всіх тих дамочок які втрачають розум від цього чоловіка. Метью напевно вирішив застосувати до мене усі свої чари, розповідав цікаві історії та часто робив компліменти. Стомлена розмовою з Родеріком не мала бажання огризатися. Бачачи моє позитивне сприйняття його слів хлопець посміливішав:

-  Принцесо Арабелло, я хочу зізнатися. Одразу як побачив Вас у мені щось прокинулося. Ви викликали дивні теплі почуття. Засліплений Вашою красою не перестаю мріяти про Вас ще з учорашнього вечора. Ви полонили мої думки та серце. Здається я закохався з першого погляду.

Хоч і знала – всі його слова не щирі, але так хотілося почути їх. Усвідомлювала, можливо ніхто й ніколи більше не говоритиме таке мені. Задумалася, можливо його обрати майбутнім королем. Байдуже, що зраджуватиме, я йому пояс вірності одягну, навіть два! Скориставшись моїм мовчанням Метью накрив мою руку своєю долонею та нахилився ближче до мене. Краєм ока помітила як напружився Атрей, здається він готовий накинутися на нас. Невже вважає, що наречений може отруїти через дотик чи завдати смертельно удару? Обережно висмикнула свою руку з його полону та поправила вигаданий неслухняний локон волосся собі за вухо. Нарешті порушила тишу поцікавившись тим, над чим так довго роздумувала:

-         Чому Ви прийшли на цей відбір?

Метью дивився на мене так, наче намагався причарувати поглядом. Його карі очі манили, здавалося вони дивляться в саму душу. Перейшовши майже на шепіт чоловічий голос заворожував:

-  Ви завжди мені подобалися. Танцюючи з Вами на балах вже тоді стали об’єктом моїх мрій. В той час Ви були такі недосяжні для мене, заручені й неприступні. Зараз я неймовірно щасливий, що випала нагода стати Вашим нареченим. Я боротимусь за Вашу симпатію і за Ваше серце.

Таке пояснення засмутило. Надіялася на чесну відповідь, а почула лише неправдиві улесливі слова які для нього нічого не означають.  Вирішила сама наштовхнути його на правильний хід думок:

-  А можливість стати королем Вас не цікавить?

-  Це всього лише приємний бонус.

Хлопець знаходився неймовірно близько до мене, порушуючи мій особистий простір. Від такої мінімальної відстані було незручно. Його погляд затримався на моїх вустах. Усім тілом він прилинув ще ближче. Здається Метью намагається мене поцілувати. Для чогось наречений заплющив очі і я відчула його дихання на своїх вустах.