8

Я здригнулася. Цікаво про що саме він говорив. Невже знайшов герцога на роль мого чоловіка? Чи можливо стало щось відомо про вбивцю короля? Ні те, ні інше не хотіла обговорювати при Сибілі, все-таки певні секрети від неї потрібно мати. Ввічливо звернулася до сестри:

-  О, у такому випадку прошу пробачити мені, справи чекають. Ще якось прогуляємося.

Вона намагалася приховати своє невдоволення, але я помітила як її опанувала цікавість:

-  Звичайно, ти ж тепер майже королева, вирішуєш всякі таємні державні штучки.

-  Майже так – засміялася їй у відповідь та вирушила до палацу. Атрей йшов поруч та не поспішав посвячувати мене у суть цієї загадкової інформації. Відійшовши на безпечну відстань та переконавшись, що Сибіла зникла з поля зору вирішила запитати, все ж цікавість опанувала не тільки сестру:

-  Про яку саме справу йшла мова?

Він оглянувся навколо, нахилився до мене та прошепотів на вухо, яке прикрашала крихітна сережка:

-  Дізнався нові факти у справі вбивства короля. Та я радив би не обговорювати це тут.

Його тепле дихання приємно обпалювало шкіру. Зустрівшись поглядом з темними очима затамувала подих. Трохи сп’янівши від такої близькості намагалася прийти до тями:

-  Авжеж, мій кабінет підійде?

Атрей кивнув і ми мовчки поспішили до палацу. На своєму шляху не помічала нікого, тривожне відчуття охопило мене. Як тільки опинилася у кімнаті зупинилася за декілька кроків від входу і запитально поглянула на свого охоронця. На щастя він не став чекати й зачинивши двері одразу розповів у чім річ:

-  Я опитав ув’язнених вартових і вони зізналися, що у ніч вбивства короля Теодора його навідувала графиня Елеонора Орнвуд. Вона близько півночі покинула королівські покої. Ця жінка остання, хто бачив живим володаря, не враховуючи вбивцю звісно. – Така інформація мене не здивувала, вже давно Елеонора була фавориткою мого батька і про це всі знали. Не розуміла причину з якої Атрей так переполошився.  В те, що вбивця вона – не вірила. Ми не погано ладнали, вона запевняла у своєму коханні до мого батька. Їй не вигідна смерть короля, втративши його, жінка позбулася усіх привілеїв які мала раніше. Крім того, підозра одразу падає на неї, вона не така дурна, щоб так підставлятися. Або ж настільки розумна, знає, що її ніхто не запідозрить. Поки не бачила її мотиву для вбивства. Атрей продовжив розповідь знову зосередивши мою увагу на собі:

-  Родерік уже три дні тримає цю жінку зачиненою у покоях, ніби за підозрою у вбивстві, але Вам про це не повідомив. Моє прохання поговорити з нею відкинув, сказав, щоб я не ліз у цю справу. Це дивно, якщо він вважає Елеонору причетною до злочину, то чому не утримує її у темниці як тих вартових?

Почувши таке дуже розізлилася. Родерік приховує результати розслідування, він не сприймає мене серйозно. Ще й знехтував проханням Атрея, хоч я попереджала радника, що мій охоронець теж займатиметься пошуком убивці. Важко сприйняти таку інформацію, батько довіряв цьому чоловіку і здається дарма. Почуваюся так, немов він завдав мені удар у спину:

-  Ходімо, ми маємо поговорити з Елеонорою, запитаєш її усе, що тебе цікавить.

Я неслася коридором наче фурія, поглядом змітаючи усе на своєму шляху. Наблизившись до покоїв колишньої фаворитки одразу помітила двох охоронців біля дверей. Без сумніву вони упізнали мене і я холодним тоном наказала:

-  Негайно відчиніть двері.

На мій подив вартові не зрушили з місця. Один з них опустивши погляд на підлогу, тихо заперечив:

-  Прошу пробачення, та нам наказано нікому не відчиняти, навіть Вам.