- Герцог Лестер Геллман – звісно, почав зі свого любого синочка який ледь посміхнувся та з викликом поцілував мою руку не відводячи погляду від моїх очей. З цим нахабним світловолосим красунчиком знайома давно, в дитинстві ми часто сперечалися, можна сказати у нас взаємна антипатія одне до одного, тож я здивована його рішенням взяти участь у відборі. Але що не зробиш заради мрії стати королем, навіть можна і зі мною одружитися. Хоча, можливо, піти на такий крок змусив Родерік, весь день зі шкіри пнеться, щоб мені догодити.
- Герцог Освальд Стівенсон – цей чоловік поважного віку одразу опустив очі та поцілував мою руку. Він не забув згадати:
- О, ми давно знайомі, ще з народження цієї юної особи. Ви так виросли й розквітли, Арнезії пощастило з такою королевою.
Не хотілося відповідати на його лестощі тому просто змовчала і повільно простягнула руку наступному нареченому. Родерік поспішив оголосити:
- Герцог Метью Ріс – про нього ходить слава як про любителя жіночої краси, подейкують, він встиг розбити не одне дівчаче серце. Прискіпливо оглянула його: русяве волосся охайно зібране у короткий хвіст, обличчя ідеально поголене, а на одязі здається немає жодної складки. Цей чоловік велику увагу приділяє свої зовнішності й справляє враження самозакоханого нарциса. Він поцілував мою руку та з його уст прозвучав комплімент:
- Ви сьогодні дуже гарні, усі зорі нічного неба тьмяніють у порівнянні з Вашою красою.
Не люблю лестощів тому не стрималася від уїдливого коментаря:
- Добре що не завжди така гарна, а тільки сьогодні, інакше ми б насолоджувалися спогляданнями лише тьмяних зірок.
Почула тихий смішок Лестера. Ця ситуація його веселила. Метью поспішив виправитися:
- Ви завжди дуже красиві, але сьогодні по-особливому.
Не бажаючи слухати й далі брехливі слова зробила крок у бік наступного претендента. Була б дуже красива то Атрей не відмовився б від мене. Відчула чужі теплі вуста на своїй руці й тільки тоді оголосили ім`я мого цілувальника:
- Герцог Гаррі Джексон. – Навіть на відстані до мене донісся запах алкоголю від нього, здається хлопець уже встиг трохи хильнути, сподіваюся це він від нервів, хоча здавався спокійним та веселим і теж не зміг змовчати:
- А я ще не бачив Вас на фоні зоряного неба, тож не можу стверджувати чи справді затьмарюєте зірки, але Ви безперечно наділені красою. Для мене честь стати Вашим нареченим.
Ніяк не прокоментувала, лише схвально кивнула. Ситуація з відбором ще більше мені не подобалася. Наступним був герцог Баджер Фокс, який розхвалюючи мене не забув і про себе:
- Ви чарівна і з нас вийде чудова пара. Я прекрасно знаю етикет, майстерно їжджу верхи на коні, вмію підтримати розмову, володію зброєю, гарно танцюю та співаю. У мене відмінне відчуття стилю та…
- Неперевершене вміння себе нахвалювати – втрутилася я. Набридло слухати який він ідеальний, вже б краще брав приклад з Метью та робив недолугі компліменти.
- Герцоге Фокс, усі Ваші таланти ми побачимо на випробуваннях тож зараз не слід їх озвучувати. – На щастя Родерік підтримав мою позицію: - І останній наречений – герцог Квентін Донахін.
Відчула на своїй руці його мокру липку долоню. Губами ледь доторкнувся до моєї руки й одразу відпустив її. Свій погляд перевів на підлогу, здається дуже хвилюється та невпевнений у собі. Його я раніше не знала, можливо й бачила на балах, проте не запам’ятала. Непримітна зовнішність: русяве волосся, карі очі, овальне обличчя, гострий ніс. Моя надія, що він буде гідним конкурентом Лестеру зникла. Навмисне затрималася біля нього подовше, але так і не почула й слова у свій бік. Щоб переконатися, чи він і справді соромиться вирішила його спровокувати:
- А Ви не наслідуєте прикладу своїх конкурентів та не обговорюватимете мою зовнішність?
Квентін боязко підняв на мене очі які ховалися під довгим чубом. Його худорляве обличчя зблідло, таке враження що я цього хлопця проговорила до смертної кари. Наважившись він тихо промимрив:
- Я згідний з ними, Ви дуже гарна, Ваша Високосте.
Здається Квентін і справді сором’язливий. Вирішила більше не мордувати хлопця та нічого не відповівши вирушила до столу. Лакей відсунув стільця і я галантно сіла на нього. По боках від мене розмістилися мої наречені та Родерік який розповідав про майбутній конкурс битви на мечах. Знала, Лестер вправно володіє мечем, він тренувався з моїм братом, тож цей конкурс, мабуть, створений для нього. У нудний монолог радника втрутився Гаррі:
- Принцеса Арабелла обиратиме чоловіка за результатами конкурсів?
Родерік кивнув головою та мав намір відповісти. Очевидно, що наші погляди різнилися з цього приводу, тож щоб не сваритися з герцогом Геллманом і відстояти свою позицію я зробила це замість нього:
- Випробування безперечно важливі і я звертатиму на них увагу, проте майбутнього короля оберу за особистими симпатіями.
Метью помітно пожвавішав:
- Ти чув, Лестере? Можна перемогти у всіх конкурсах, та володарем стане той, хто підкорить серце принцеси Арабелли.
Той зверхньо поглянув на нахабу та впевнено заявив:
- А ти впевнений, що особисті симпатії принцеси дістануться тобі? Вони можуть належати й мені. - При цьому він хижо поглянув на мене та підморгнув. Цей погляд мене лякав, хотілося заховатися від нього якнайдалі. Мимоволі знайшла очима Атрея який незворушно стояв біля дверей і здається у будь-яку мить готовий стрибнути наче звір та захистити мене. Лестер не залишив це поза увагою: - А можливо серце Арабелли вже давно підкорив мужній лицар у сірому камзолі? - Зробив невеличку паузу додав: - Ще шість років тому.
На обличчі Атрея напружилися вилиці. Родерік гнівно зиркнув на свого синочка, а я не змогла стерпіти такого зухвальства:
- З такими висловлювання мої особисті симпатії тобі, Лестере, точно не дістануться. Для всіх хто має якісь сумніви поясню – наразі моє серце вільне, і не важливо кому вдалося його підкорити колись, важливо хто підкорить його зараз. Майбутнім королем і моїм чоловіком стануть не колишні пасії, а хтось з вас, тож поводьтеся гідно, як і личить очільнику держави. Якщо хтось має свої підозри з приводу цього питання то може добровільно покинути відбір. Я нікого не змушую приймати у ньому участь.