2

Регентом він ще став, але вже не сприймає мої накази, вважає – я буду маріонеткою у його руках. Здається Джозеф уже приміряв корону і не бажає з нею розлучатися, доведеться його розчарувати. Продовжуючи сидіти у широкому кріслі владним тоном намагалася опустити дядька з небес:

-  Чому Ви увірвалися у мій кабінет без дозволу? Ваші претензії не приймаються, мені здається Ви не зовсім розумієте закони нашої країни, а так прагнете стати моїм регентом. Що ж, доведеться пояснити. Формально – я ще не королева, а лише принцеса. Моя коронація відбудеться за місяць і тільки тоді Ви можете претендувати на роль регента. Доти Ви не можете управляти країною та обговорювати мої накази. Але після коронації я виходжу заміж і мій чоловік стане регентом, тож Ваша поведінка для мене незрозуміла. Тепер щодо самого Бартолом`ю. Невже смерть короля для Вас не є вагомою причиною для звільнення? Він не впорався зі своєю роботою і довіряти йому життя я не маю наміру. Всі рішення які стосуються мене я можу приймати самостійно і Вашого схвалення не потребую.

Джозеф розгублено опустився на крісло. Мабуть, він не чекав такої різкої відповіді. Повільно дістав з кишені носовичок та протер ним лоба:

-  А ти гарно підготувалася, бачу давно вже виросла. І кого дозволь дізнатися призначила на посаду голови своєї охорони?

Поглянула на Атрея, він продовжував стояти, але на його зазвичай без емоційному обличчі щось змінилося. Він уважніше розглядав мене і спіймавши мій погляд опустив очі донизу. Величним голосом, що відбився відлунням у кімнаті прозвучало:

-  Атрей Вотерс – тепер голова моєї охорони.

Джозеф невдоволено зміряв поглядом охоронця. Як і очікувала дядько не сприйняв цю новину:

-  Арабелло, він не має досвіду, зовсім молодий і не підходить на цю посаду. У такій справі не слід піддаватися особистим симпатіям і почуттям. Закоханість - не привід для підвищення по посаді.

-  Та як Ви смієте? – вибухнула гнівом я. Невже помилка яку зробила шість років тому переслідуватиме мене вічно? – Ніякої закоханості немає, у мене весілля через місяць, надіюся свої хибні припущення Ви не озвучите моєму нареченому. Атрея я призначила тому, що він має досвід як рятувати життя володарю і зарекомендував себе вправним воїном та надійним охоронцем.

Атрей слухаючи мою оду нахваляння несміливо підвів на мене очі та впевнено мовив:

-  Дякую за цю можливість, Ваша Високосте, намагатимусь виправдати Вашу довіру.

Дядько ледь стримував гнів. Бачила як важко йому це вдається. Проте відмовлятися від регентства не збирався:

-  Дозволь поцікавитися: твій наречений про якого ти так говориш це випадково не Даррел Родман? – я кивнула головою у відповідь. Цікаво, що він вигадає, щоб запобігти цьому шлюбу. Чомусь на його обличчі засяяла легка посмішка – Доведеться тебе засмутити. Декілька днів тому ми отримали листа, у якому принц розірвав заручини з тобою, тож весілля не буде.  Невже тобі не повідомили?

Це дуже здивувало мене. Навіщо Дарелу відмовлятися від мене тепер, коли одружившись зі мною він стане королем? Такий крок не розумний і позбавлений логіки. Звісно я не запалала несподіваним коханням до свого колишнього нареченого, але така новина дуже засмутила. Джозеф уважно спостерігав за моєю реакцією, здавалося вже святкував свою перемогу. Не витримала і поцікавилася:

-  Звідки Вам про це відомо?

-   Родерік Геллман показав мені листа, я сам його прочитав. Тож, мила племіннице, - наче змія наголосив на останньому слові та підвівся на ноги: - якщо ти не знайдеш собі нареченого впродовж місяця та не вийдеш заміж я стану твоїм регентом. Звичайно, одружитися з тобою заради трону хтось та й погодиться, але як показує практика навіть з ним не бажають брати тебе за дружину.

У моїй голові ці слова прозвучали наче грім та боляче озвалися у серці. Задоволений собою Джозеф покинув кімнату сильно грюкнувши дверима. Як я не намагалася перший бій програний. Якщо цей чоловік стане моїм регентом, то розпоряджатиметься моїм життям як заманеться, може навіть видати заміж за потрібну йому людину й управляти країною через неї. Хоча я більш схильна вважати, що йому вигідніше мене убити й отримати абсолютну владу. Від моїх роздумів мене відірвав схвильований голос Атрея:

-  Ваша Високосте, з Вами все добре?

-  Так, - похитавши головою невпевнено мовила я. – Дай мені хвилину отямитися, не кожного дня дізнаєшся про розрив заручин. Скажи Кіфу негайно викликати до мене Родеріка.

Поки охоронець виконував мій наказ я намагалася впоратися зі своїми емоціями. Чому у найважчу хвилину мого життя я залишилася зовсім сама? Одночасно покинули батько та наречений. Здається цей день вже не може стати гіршим. І де мені за місяць знайти майбутнього чоловіка? Добре хоч посаду для Атрея відвоювала. Він покірно стояв біля мого столу та зацікавлено дивився на мої страждання, наче на щось чекав. Ну звісно, я ж так і не вручила йому атрибутів його маленької влади. Відкрила верхню шухляду стола та дістала звідти печатку та брошку, які мають належати голові моєї охорони. Підійшла до чоловіка та простягнула печатку:

-  Вітаю з призначенням. Зазвичай така процедура проходить у більш урочистих обставинах, але у нас траур і невідомо коли відбудеться найближча нарада. Мені потрібно щоб до своїх обов’язків ти приступив негайно. У мене зовсім ненадійна охорона, пропустили Джозефа навіть не повідомивши про його прихід.

-  Не турбуйтеся, я з`ясую причину такого вчинку.

Сказавши це він обережно взяв печатку з моєї долоні ледь торкаючись до неї пальцями. Секундний дотик схвилював, він послав тілу невидимий імпульс від якого все всередині мене затремтіло. Перебуваючи дуже близько від Атрея спробувала причепити брошку на його камзол. Одразу зауважила мужній стан чоловіка та широкі плечі. Ніс уловив приємний аромат парфумів які нагадували лаванду з терпкими домішками мигдалю і чогось ще. Його присутність хвилювала, поруч з ним я відчула себе маленькою беззахисною дівчинкою якою була у мить нашого знайомства.