Розділ 26

  Королеві дозволили встати з ліжка через тиждень після пологів. Їй покращало настільки, що вона майже забула про пережите страждання. Під час пологів Сонька, що корчилася від нестерпних мук, божилася, що ніколи більше вона не ляже з чоловіком і не понесе дитину. А тепер вона сідала біля колиски і годинами дивилася у личко сина, думаючи, що їй хотілося б мати ще й доньку. Через деякий час, коли вона знову буде спроможна перетерпіти вагітність та пологи.

  З народженням спадкоємця її привітали усі. Окрім королівни Ядвіги. Сестри Щуковські розповідали, як раділи прості міщани, коли дізналися про народження королевича. Король звелів викотити на площу перед замком три величезні бочки пива. Простолюд увесь день танцював навколо тих бочок. Навзамін король лише просив усіх молитися за новонародженого. Такий наказ він також віддав усім ксьондзам королівства. І дуже скоро у всіх костьолах та соборах залунали молитви за здоров’я королевича Владислава.

  А для шановного панства король влаштував інше свято: хрестини малого Владислава.    

  Давно у Кракові не святкували народження спадкоємця трону. З 1310 року, коли народився король Казимир ІІІ, якого поляки прозвали Великим. Сто чотирнадцять років тому. Тож не дивно, що радість народу та шляхти була безмежною.

  І тільки дві особи серед запрошених на хрестини не раділи. Королівна Ядвіга, яка через народження брата відходила на другий план. Та її майбутній свекор, курфюрст Бранденбургзький, який мріяв про те, що його синочок Фрідріх через вигідний шлюб стане королем Польщі. Тим паче, що курфюрст встиг побачити, що його син подружився з королівною.

  Ягайло, що аж нетямився від щастя, вибрав для маленького Владислава аж двадцять п’ять хресних батьків серед найвищої знаті та коронованих осіб Європи. Серед них – Римський Папа Мартин V, дож Венеції, король Германії та Угорщини Сигізмунд Люксембургзький, який був Ягайлові то ворогом, то союзником. Не всі були присутні на хрестинах, але надіслали новонародженому подарунки та благословлення.

  Мабуть, курфюрст Бранденбургзький почав оті розмови, щоб підтримати невістку. А потім їх підхопили інші шляхтичі. Через деякий час до Ягайла підступила ціла делегація, яку очолював пан Тарновський.

  Вони зловили короля у дворі замку. Він якраз збирався їхати на лови у компанії свого високого гостя, короля Сигізмунда. На них дивилися сотні очей і Ягайло був змушений вислухати шляхтичів і дати відповідь.

  - Ваша королівська милість, – почав Ян Тарновський, вклоняючись королю. – Вам відомо, що у польських шляхтичів є права та привілеї, даровані покійними королями. І ми від тих привілеїв не відступимо.

  - Не відступимо! Не відступимо! - войовничо загомоніли шляхтичі, що скупчилися за його спиною.  

  - Чого ви бажаєте, панове? – сердито запитав Ягайло. Він був незадоволений, шо у присутності короля Сигізмунда його затримали з якимись дурницями.

  - Ми радіємо народженню королевича, але занепокоєні тим, що ваша королівська милість може померти перш ніж королевич Владислав досягне повноліття. Звісно, ми бажаємо королю довгих років життя, але усі ми в руках Божих, – похопився Тарновський. – Король сам знає, що йому вже немало років. Якщо станеться нещастя, то Польща залишиться з королем-дитиною, якому пристало гратися в іграшки, а не королювати.

  - А королівство, у якому править нерозумне дитя, приречене на нещастя. Так написано у Біблії, – визирнув інший шляхтич з-за плеча Тарновського.

  Ягайло перевів гнівний погляд на єпископа Збігнєва, який саме вийшов з собору Святих Станіслава та Вацлава. Олесницький побачив натовп навколо Ягайла, підійшов та прислухався. І, щоб показати свою непричетність до нахабних шляхтичів, зупинився подалі від них.

  - Так, це правда. У Біблії написано таке, – був змушений підтвердити єпископ, знавець Священного Писання. – Але це не значить, що так станеться з нашим королевичем.

Тарновський кинув на єпископа презирливий погляд і продовжив:

  - Ми погодимося обрати королем Владислава, але хочемо навзамін отримати новий привілей.

  - Обрати? – Ягайло запитально вигнув одну брову.

  - Саме так, – підтвердив шляхтич. – У нас є право обирати королів у особливих випадках. Вашій милості це добре відомо. Саме вас ми обрали королем після смерті королеви Ядвіги. Нехай її душа покоїться з миром, – він нашвидку перехрестив рота.

  - Зараз не такий випадок, – холоднокровно посміхнувся Ягайло. – У мене є син, законний спадкоємець.

  - У вашої королівської милості є також донька, Ядвіга. Вона вже доросла. Ми можемо обрати королевою її. Краще жінка, ніж мала дитина. До того ж, у жилах королівни тече кров П’ястів, на відміну від королевича Владислава. 

Пан Тарновський обернувся, очікуючи на підтримку.

  - Так! Так! – залопотіли шляхтичі, що скупчилися за його спиною. – Оберемо Ядвігу!

Ягайло витримав удар. Ніхто не здогадався, як його уразили у саме серце. Сталося те, чого він боявся. Права його сина привселюдно заперечували, бо малий Владислав був дитям двох чужинців. Але король зберігав кам’яний вираз обличчя.

  - Чого ви просите? – гордовито запитав він.

  Схоже, що шляхтичі домовилися заздалегідь. Бо пан Тарновський негайно відповів: