Королева помирає першою

16

Покосившись на двері, за якими панувала абсолютна тиша сонного будинку, потім за вікно, де у сірій від яскравого місяця ночі шкряботілись миші та вдалині монотонно гукав когось пугач, я недовірливо зиркнула на духа:

— Може, відвернешся?

Він повільно оглянув мене згори донизу — від скуйовдженого волосся до босих ніг, що визирали з-під ковдри, — і щиро здивувався:

— Навіщо?

— Я переодягнуся, — вже почала закипати я, зціпивши зуби від його нестерпного спокою.

Дух співчутливо кивнув і зі складеними за спиною руками граціозно сперся об одвірок:

— Переодягайся. Я подивлюся, щоб ти не заплуталася в штанах, а то з твоїми розумовими здібностями різне може бути.

— Ідіот, — прошипіла я, відчуваючи, як щоки палають від люті.

Роздратовано прикриваючись ковдрою, мов щитом, я повернулася до нього спиною. Плутаючись у цупкій тканині й спираючись ліктем об стіну, щоб не впасти, я натягнула чорні штани, потім сорочку. Щоб застебнути ремінь і одягти грубу куртку Заклиначки, довелося-таки викинути свій ковдровий кокон на ліжко.

Увесь цей час я фізично відчувала бурштиновий погляд на своїй спині — лінивий, саркастичний і абсолютно незворушний.

— Треба віддати належне, — пролунав оксамитовий голос, коли я гарячково зашнуровувала високі чоботи. — Зі штанами ти впоралася. Похвалити тебе?

— Заткнися, — відрізала я, знову вскакуючи на ноги. Куди мені йти посеред ночі я поки не вигадала. — І взагалі... як мені до тебе звертатися? Чи ти так і будеш для мене просто безіменним занозою?

— Як хочеш, Королево моя, — він знову отруйно посміхнувся, і в його золотих очах спалахнули веселі бісики. — Вигадай для мене гарне ім’я. Або не гарне.

— А свого в тебе немає? — здивувалась я. Про побут духів було відомо мало, тільки те, що у своєму світі вони жили зовсім по інших правилах.

— Немає, — підтвердив він. — Я ж не людина. Мені не потрібно людське ім’я. Минулі господарі вигадували мені імена самі.

Я вже збиралась спитати які імена йому вигадували, бо не мала жодного бажання займатися цим сама. Пішак вже дратував мене так, що я ладна була терпіти поруч із собою блоху, аніж язикатого парубка. Та раптом я спантеличено застигла і повільно обернулась до нього:

— Тобто “минулі господарі”? — хрипко перепитала. — Ти вже був чиїмось духом?

— Звісно, мила, — він продовжував вискалятись, наче насолоджувався моїми емоціями: — Ти в мене не перша Заклиначка.

— А так буває? — я здивовано кліпнула, намагаючись пригадати, чи говорили про це на навчанні. Та чи таких випадків було мало, чи наставники просто не вважали за правильне про таке попереджати, бо я нічого так і не витягла з пам’яті. — І скільки ти вже… — я насупилась, добираючи слова: — Скільки разів ти вже був духом Заклиначів?

— Ти в мене шоста, — глумливо сказав він, на мить задумався, спустився поглядом на рівень моїх грудей і кивнув власним думкам: — Заклиначка шоста, але Королева точно перша, тому можеш не комплексувати.

Він знову глянув мені в обличчя та нахабно підморгнув.
Пирхнувши, я відвернулась і удала, що поправляю костюм.

— І що сталося з тими твоїми минулими господарями?

— Померли, — він сказав це настільки байдуже, що я здригнулась. Рука затремтіла і я не змогла застібнути ґудзик на рукаві. З самої душі свавільно вирвалося питання:

— Як?

Дух тихо засміявся:

— Їх вбили ті, хто були сильніші за Пішака. Ти ж не забула кого витягнула, Королево? Я найслабша фігура, а тобі доведеться битися з сильнішими суперниками. І скоріш за все, ти швидко загинеш, якщо залишишся без своїх напарників.

Повернувши голову через плече, я роздратовано оглянула його розслаблену позу:

— А ти взагалі через це не переймаєшся, я дивлюся…

— А навіщо мені це? — він знизав плечима і кинув швидкий погляд на вікно: — У тебе все менше часу.

— На що? — я нервово озирнулась: — Розлом? Навряд ти говориш правду. Едвін і Роан точно б відчули, якби…

Цієї миті пролунав далекий низький гуркіт. Вібруючий звук пробрався під шкіру та відгукнувся у кістках. Земля під ногами похитнулась, скляна банка впала на бік, покотилась стільницею, впала з краю і з тріскотом розлетілась на друзки. Кімнату осяяло сліпучим спалахом блискавки.




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше