27.6

– Між іншим, це дано лише королям. – У тоні Айлона вистачало образи. – Найсильнішим із королів.

– Дозволено, – не погодилась я. – Сумніваюся, що люди, здатні виліпити людину з… хм… – Те, що просилося на язик, не підходило для прощальної (можливо) розмови. Все ж таки я хотіла запам’ятатися не як молодий аналог бабці Клю. – Із природних матеріалів. Невже ці люди були недостатньо сильними магами, щоб завершити свою роботу?

Джиммі хмикнув, та так голосно, що прогнав зі стежки самотню чайку, але коли я глянула на нього, він був зразком скромності, вдячності й готовності до служіння.

– Є один момент, – зам’явся Айлон. – Ти не просто шандарахаєш, – ретельно вимовив він незвичне слово, – магією. Ти ділишся частинкою своєї свідомості. Дуже маленькою, але… Тільки для найсильніших це минає без наслідків.

– Тобі явно не минулося, – огризнулась я.

– Грубо кажучи, чим більше магії задіяно, тим менший ризик, – вів далі король, ніби не чуючи. – Я ризикнув десять разів і отримав десять воєначальників. Я назвав їх Перший, Другий, Третій… І так далі. Імена не мали значення. Ці урлуки були інструментами для створення непереможного війська. Кожен із них навчений… – він затнувся. – Ліпить, мабуть, – сказав після паузи. – Кожен вміє ліпити інших урлуків із… емм… природних матеріалів та оживляти частинкою своєї свідомості. Тому воєначальники і керують арміями. І тому всі урлуки люблять тебе… У кожному з них є дрібка моєї душі.

– Не тому, – тихо заперечив Джиммі. – Королева отримала любов народу у відповідь на любов до народу. Тобі не збагнути цього, королю.

– А мені не збагнути того, як Джиммі та інші могли робити урлуків, якщо магічної сили в них і в ті часи було як кіт наплакав? – різко перекреслила я незграбну тему імені мене. – Досі я уявляла це як рутинне штампування, а не як смертельний ризик мільйони разів поспіль.

– Десять, – здивовано промовив Айлон. – Усього десять разів. Військо створили самі урлуки.

Джиммі сумно посміхнувся. Впевнена, йому хотілося відповісти гідно, роз’яснити королю прості істини, але обіцянка Айлона стала надійною перепоною для відвертого сарказму.

– Урлуків важко пошкодити, королево. Нас веде наказ, навіть якщо попереду вірна смерть. Нам дали розум, щоб ми могли вмирати із найбільшою ефективністю. Тепер ти розумієш, чому Ельхарія тебе обожнює?

– Не розумію, звідки мають з’явитися жінки-урлуки у наш маломагічний час, – відрізала я.

– І я не розумію. Королю?

Над островом почали збиратися хмари. Вони з’явилися ніби нізвідки – спочатку легкі, напівпрозорі, що нагадували шайлаське мереживо, потім – більш щільні, але все ж таки не здатні повністю затьмарити сонце. На горизонті темніло набагато швидше, особливо на півночі. Там буквально з чистого неба виростав такий грозовий фронт, якого я не очікувала побачити до осені.

– Це природа. – Айлон із хлоп’ячим азартом подивився на мене. Ніщо в його вигляді не дозволяло зрозуміти, чи доклав він хоч якихось зусиль до погоди. – Вона завжди готова до змін. Досить невеликого поштовху в потрібному напрямку, а решту вона довершить сама. З урлуками ще простіше. Вони – магічні створіння, і вони мають свідомість. Потрібен імпульс, що порушить внутрішню рівновагу, і більше нічого.

– По-твоєму, треба просто взяти урлука, заліпити в нього магією, сказати: «Друже, ти дестабілізований, переплануйся в дівчину» і отримати результат? – не повірила я.

– Угу, – підтвердив Айлон. – Урлук – це замкнута магічна система, її форма визначалася уявленням творця про те, якими мають бути непереможні воїни. Знищити урлука може тільки зовнішня потужніша магія, після фізичних пошкоджень система відновлюється з легкістю. Вона замкнута, – повторив король, хоч я й так ловила кожне його слово. – З неї не можна запозичити магію, але мені під силу її трохи струснути, а урлуку – перебудувати свій організм після струсу.

– В жіночий, – напівствердно сказала я.

– Так.

– В теорії.

– Ні.

Я недовірливо подивилася на Айлона. Він більше не хвилювався і не виглядав винним. Ще б пак, я ж сама зізналася, що Ельхарія, магія та інші дива притягують магнітом! Я вже на гачку. Королю і старатися не треба – я загрузла так, що не відчеплюся з власної волі.