27.2

Тату ніхто нічим не дорікає. Кожен може помилитися… Під дудку Ромі Матеньро танцював багато хто, деякі знайшли сміливість зізнатися в цьому.

Користуючись чужим горем, він зібрав свою невелику «імперію», пов’язав уку-ука високопоставлених ілеських чиновників, підім’яв наш кволий кримінальний світ, встановив чіткі правила, перенаправив основний наркотрафік на материк… Дав Аєрським островам мир і спокій, хто ж заперечує, бо ця земля була його домівкою і оплотом, але близьким жертв від цього не легше.

Тепер усе рухнуло, розгрібати завали доведеться довго. І мій батько каже, що піде в розпал перекрою тіньової влади? Та хто цьому повірить! Поліція давно замінила йому сім’ю.

Я не скаржуся, ні. Я лише знаю, що він нізащо не зрадить справу всього свого життя, і намагаюся донести до нього цю думку, не опускаючись до моралізаторства і сварок. Думаю, той факт, що тато запросив у відділок талановитого шукача Лювіха, причому на оплачувану посаду, можна розглядати як зсув у позитивний бік.

У батька є його улюблена бібліотека, кораблі в пляшках, Матильда, крандаїли та Тола. Звичайно, це зовсім не те, що традиційні стосунки, але Тола давно заправляє в нашому будинку. Я не втручаюсь у поточний розклад. Ніколи не бачила сенсу виправляти те, що працює. Вони дорослі люди, і це їхнє життя, яке влаштовує обох.

Крамниця Сірого Чу закрилася. Це засмутило більшу половину міста, і Ельхарії доводиться шукати гідну альтернативу. Губернатор запропонував грандіозний проєкт диво-магазинів, де є все під одним дахом, але з окупністю такого підприємства будуть явні проблеми. Хіба що вистрілить інша ідея ді Емшиса – курортна зона, під яку він хоче відвести острови Дрібний, Чужий та Черепашачу Пащу.

Так, губернатор в курсі, що Айлон ніколи не дозволить звести готель на острові Черепашача Паща, і в курсі, чому, але все одно горить безпідставним ентузіазмом. Підозрюю, одного разу він емоційно визнає поразку, розкається і спритно втягне короля в якесь інше безумство, трохи дрібніше за масштабом.

Або більше, це вже з якого боку подивитися. Днями я мимохідь чула щось про парк розваг для урлуків. Не здивуюсь, якщо ді Емшис намацав золоту жилу.

Він помирився із дружиною. Залишив лише двох постійних коханок і пообіцяв більше ніколи не шукати випадкових зв’язків. Пані Хаоса наче задоволена. Не мені їх судити… Історія ді Емшисів розпочалася задовго до мого народження і витримала десятиліття. Не кожен моногамний шлюб на таке здатний.

Аташу Тир відкритість у стосунках не втішила. Думаю, їй подобався дух суперництва, почуття переваги над законною дружиною і швидкоплинними захопленнями губернатора, але бути однією з рівнозначних жінок виявилося не надто приємно.

Вона просила у мене книги про карнаїтів і лаорнійців, і під час невимушеної балаканини проскочило її невдоволення ситуацією. Пані Тир зізналася, що хоче чогось більшого, але не в змозі протистояти безмежній чарівності губернатора. Залишається лише одне: витіснити з його життя інших жінок і стати головною, найкращою, бажано єдиною.

Ентузіазму в Аташі Тир вдосталь. Вона обмовилася, що не збирається пояснювати онукам перипетії своїх заплутаних стосунків, тому докладе максимум зусиль і досягне успіху найближчими роками. А щоб не розчинитись у цих планах, пані Тир знайшла собі захоплення: іноземні мови.

Вона вчепилася в Лювіха і вчить лаорнійську. Коли опанує основи, збере групу однодумців. Лювіх нікуди не дінеться (він серйозно налаштований на поліцейську роботу), а перекладачі незабаром будуть дуже потрібні.

І що з того, що урлуки масово вивчають ілеську? Завжди є спірні ситуації. Професіонали потрібні скрізь, особливо на зорі діалогу Ельхарії із сучасним світом. Деякі нюанси словник не вловить.

Аташа Тир не сумнівалася: на її починання чекає велике майбутнє. І я не сумнівалася, тому не стала рятувати Лювіха від мук викладання, а, навпаки, заохотила пані Тир суто символічною посадою завідувачки вечірньої школи «Друзі Лаорнії» (вона придумала).

На перше відкрите заняття прийшло десять осіб, на друге – п’ятдесят. Такими темпами острів незабаром повністю перейде на лаорнійську… Ну чи пані Тир перестане влаштовувати після занять безкоштовні чаювання і кількість учнів повернеться до статистично достовірної.

Або ж король схвалить проєкт парку розваг для урлуків, і тоді поспіхом організовану школу розірве від потоку учнів.

На мою думку, саме на це Атиша Тир і розраховує. Маю визнати, в неї непогані шанси на успіх. Навіть Тола виявила легку зацікавленість, а це надійний індикатор народної думки.

Хоча в дечому наша хатня робітниця і помилилася, ха-ха! Щодо ілеської принцеси, угу, кого ж іще? Тола ставила її за приклад лінивій племінниці, хвалила за вченість, елегантність та інтелігентність, поки одного погожого ранку не виявила в печі цілу зв’язку товстих книг у шкіряних палітурках – тих самих, які залишила в гостьовій кімнаті Шиль. Принцеса пихкала поруч, намагаючись розпалити вогонь.

У Толи піднявся тиск. Такого блюзнірства вона не пробачила. Вигребла все, почистила і презентувала моєму батькові для підвальної бібліотеки. Тато був не в захваті, але чого не зробиш заради спокою у домі? Він поступився, Шиль не заперечувала, і всі залишилися задоволені.

Далі у піч вирушив якийсь модний одяг. Я не вникала в деталі, однак світ Толи перевернувся ще раз. Вона вигнала Шиль запорошеним віником і зареклася пускати її на кухню.