26.5

– Бабця Клю – ваш козир, начальнику? Не вірю. Цього не прийме жоден суддя, хіба що місто влаштує самосуд, але ж ми живемо в цивілізованій країні, хіба ні?

– Другий свідок – Марша Гніт.

– Хто?!

Лін Артену вдалося здивувати і злочинця, і публіку. Тир не пригадував нікого з таким ім’ям. Інші, схоже, також.

– Я, – неприязно сказала доглядальниця Рунгера, поправляючи свій незмінний капелюх з букетиком. – Я завжди з ним, – кивнула на старого, – і завжди дивлюся в той самий бік, що й він. Я бачила, як ви посадили Сірого Чу на лаву. До цього на його грудях була срібна орхідея, опісля – лілія. Я розуміюся на квітах, пане Матеньро. Вони – єдине, що тішить мене у цьому нікчемному житті.

– Невже ваше життя настільки нікчемне, що ви вирішили надати собі цінності лжесвідченням, пані Гніт? – проникливо спитав секретар. – Мені здається, ви ставитеся до мене упереджено. Чи не тому, що я зберіг ясний розум і відмінне здоров’я, а ваш дядечко став тягарем для молодої самотньої жінки, що мріє про сім’ю та дітей, але змушена поратися зі старим?

Доглядальниця спалахнула, шпурнула в нього палицю Рунгера. Та не долетіла, проте Ромі Матеньро вдавано відсахнувся.

– Що й треба було довести, – зітхнув, потираючи зап’ястя. – Перший свідок – божевільна бабця, другий – вороже налаштована невдаха. Хто ж третій?

– Третя жінка бачила, як ви підсипали уку-ука в чай, щоб створити хаос і непомітно винести зі сховища знаряддя злочину, – сказав лін Артен. – Новина про те, що король збирається знайти вбивцю за магічним слідом, вас налякала, чи не так? Настільки налякала, що після провалу затії з уку-ука ви помчали в порт, прикриваючись пошуками Мурші Тріна. Якби вам не трапився Піт і не повідомив, що король нічого не виявив, ви втекли б, тим самим видавши себе набагато раніше.

– Я розсипав чай ​​і збирав його зі столу назад у банку. Спробуйте довести протилежне. Начальнику, за всієї поваги… Так не годиться, – докорив Ромі Матеньро. – Невже ви не маєте хоч чогось серйозного?

– Як щодо кривавих відбитків на велосипеді Єна Ігореса? Його не чіпали з дня крадіжки, все чудово збереглося. Піт Кайя розповів, що ви переконували його в небезпеці Амади Рей і в необхідності захищати своє життя будь-якою ціною. Ви погрожували медіуму, вимагаючи, щоб той перемкнув увагу містян на щось подалі від городу бабці Клю – наприклад, на поселення карнаїтів і ритуальний колодязь. Оскільки за медіумом стежили, вашу зустріч бачили, хоч і не зволили доповісти про це раніше.

– Блеф. Особливо про велосипед. Я знаю, що на ньому не було відбитків. Я ж працював у поліції, якщо хтось не помітив!

З останньої зліва лави встав один із чотирьох поліцейських, які пішли з поліції після виявлення останків Єна Ігореса.

– Ясно, що не було, – заявив із викликом. – Ви протерли велосипед у моїй присутності і сказали, що королі змінюються, а влада залишається. У вас є щось на губернатора, всі це знають, а губернатор контролює лін Артена і міськраду. Раніше ви трималися в межах допустимого і вас поважали, але це… Мені подобалась моя робота. Я рівнявся на вас, а ви плюнули мені в душу. Досі не розумію, що то було.

– Нахабна брехня, Стіне, що ж іще? – м’яко дорікнув Ромі Матеньро. – Протягом семи років ти намагався відправити мене на пенсію і прилаштувати на моє місце свого кузена. Невже не соромно намовляти, дивлячись мені в очі? До речі, щодо кузена… Як він поживає? Державний адвокат – не найбезпечніша робота.

– Досить! – Губернатор геть забув про милиці і, кульгаючи, вийшов уперед. – Ромі Матеньро ніколи не мав на мене впливу. Я відгукувався про нього схвально лише тому, що вважав його опорою нашого відділку. Без образ, Каяле, ти надто м’який, а острову часом потрібна тверда рука. І я хочу повторити твоє звернення, але в трохи іншій формі. Панове, я плачу тисячу даонів за важливу і достовірну інформацію про злочини нашого колишнього друга. Кількість заявок обмежена, за брехню обіцяю мотузку. Чи є охочі допомогти правосуддю?

Тир мало не засміявся йому в обличчя. Свідчення за гроші? Жоден суд на таке не піде.

Але з лав піднялися троє людей, і ніхто, навіть начальник, не заперечив ді Емшису!

– Другого вбивцю Астора прикінчив Ромі Матеньро, – сказав один із них, дивлячись прямо перед собою. – Він сказав, це прохання губернатора, лін Артен в курсі і не заперечує, та й шибениця тій мерзоті була гарантована. – У паузах між фразами його зуби голосно поскрипували, на лобі здулися вени, кулаки ритмічно барабанили по стегнах. – Як вдячність за мовчання ми отримали випивку і два відгули.

– До списку вкрадених речей Амада Рахентен вписала рубіновий набір, який був на ній під час свідчень, – похмуро повідомив другий відставник, кривлячись наче від зубного болю. – Я встановив, що шлях від вілли до порту займає понад п’ять годин, але Ромі Матеньро загубив мій рапорт і наказав облишити це, кинути всі сили на пошуки Вайоли та вбивць Астора. Потім мені дали премію за успіхи у роботі, – прозвучало з ненавистю, – і я заткнувся.

– У мене є два задокументовані випадки, коли людину взяли за уку-ука, але до начальника справа не дійшла, – заявив третій. Він не сердився – швидше, був задоволений увагою. – Розпорядження нібито йшли від старшого інспектора Ойлафа. Передавав їх Ромі Матеньро.

– Так не можна! – обурився Тир.