21.4

Стир Мело, кучер, – старий служака, прийшов у поліцію разом із Ромі Матеньро, маршрут «відділок – в’язниця» знає як свої п’ять пальців, на лестощі не клюне, підкуп теж не варіант. Немає у цьому світі цінностей, що могли б спокусити аскетичного самотнього вояка зі зразковим послужним списком.

І Піт Кайя надійний хлопець. Розсіяний трохи, лінивий у міру, але кришталево чистий у плані чесності. Йому не можна забруднитися, під його опікою зграя братів і сестер, а лін Артен – єдиний з відомих Тиру начальників, хто готовий терпіти «сімейні обставини» кілька разів на тиждень.

Урлук Джиммі, що крутився поблизу згідно з, якщо вірити його словам, розпорядженням королеви, теж запропонував свої послуги, що взагалі перекреслило саму можливість успішного нападу.

І Тир виявив ініціативу, напросившись у супровід. А що? У кареті місця достатньо, зайвий нагляд не завадить, та й надбавка за небезпеку на дорозі не валяється.

Лін Артен не заперечував, а ось губернатор вибухнув лайкою і наказав не ризикувати через дрібниці. Доїде Амада до пункту призначення чи ні – не має значення. Вона зізналася, і це головне. Одну загадку вирішено…

Тир так не вважав, але й не поспішав ділитися підозрами. У начальника вистачало сумнівів, а інші нехай краще думають, що все закінчилося. Місту не завадить спокійна нічка.

Присутність поліцейських дуже засмутила пані Рей. Особливо багато негативу дісталося Тиру як старшому з конвоїрів та відповідальному за переміщення заарештованої. Амада наполягала, щоб він шукав інший транспортний засіб і дозволив їй залишитися на самоті.

Якби губернатор не запропонував свого коня, Тир, можливо, прислухався б до побажань пані Рей, проте через ді Емшиса підозрілість розігралася з подвоєною активністю, і він вирішив нізащо не піддаватися на вмовляння та провокації.

– Піте, поспостерігаєш здалеку, – розпорядився Тир.

Стара поліцейська шкапа цілком могла встигнути за тюремною каретою.

– Неспокійно мені, інспекторе. Якось це все неправильно… Я залишуся з пані Рей. Її хоч обшукали?

– Так, начальник покликав Ісму Леолу… У сенсі, Ісму Ойлаф, – заспокоїв Піта Тир, хоч і в нього на душі було негаразд.

– Даремно її не закували як слід, – гнув своє Кайя. – Наручники – це ж ніщо, бо ця жінка – не людина, а шалена звірюка. Не зводьте з неї очей, а то хтозна…

Верховий кінь закульгав ще під час виходу зі стійла, і це змусило змінити плани. Піт Кайя приєднався до Тира всередині карети, Джиммі хвацько застрибнув на дах і пообіцяв пильнувати. Він не приховував насмішки і зовсім не розумів, чому елегантна жінка зі смутком в очах може спричиняти побоювання.

– Ну, з богом, – голосно прошепотів кучер, і колеса почали рухатися.

– З богом, – демонстративно відгукнулася Амада Рей.

Тир подумки прикинув маршрут. Сумнівних місць на ньому було два: біля порту, де за гарної організації можна з нальоту відбити заарештовану і вийти в море, перш ніж підніметься тривога; і на вузькому перешийку біля колишньої вілли Рахентен, де легко організувати засідку, перебити конвой і спуститися до рибальських пристаней.

Втішало те, що жоден адекватний найманець не полізе на урлука. Ну і те, що для нападу потрібні вірні спільники на волі, а Амада присягалася, що діяла сама.

Тир їй не вірив. Вона говорила дуже злагоджено і не плуталася в деталях, але йому здавалося, що це все награно – як в інтерв’ю, де питання відомі заздалегідь і є час підготувати відповіді. Він не сумнівався в тому, що пані Рей здатна і вбити, і приховати вбивство, і торгувати уку-ука, і вести справи з кримінальним світом, але…

«Не в таких масштабах», – підказувало чуття.

Амада загрузла у криміналі, проте сам початок її одкровень був притягнутим за вуха.

Закостенілі злочинці Тазер Хол і Вірс Жакорель змусили молоду недосвідчену провінціалку налагоджувати ринок збуту величезних партій наркотиків? Та годі! Більше схоже на те, що Амада постачала уку-ука для друзів з вищого товариства Аєрських островів і поступово розширила коло споживачів за допомогою Сірого Чу, який відкрив наркотикам шлях до будинків середнього класу. Але оптові продажі? Зв’язки із материком? Безмежна довіра «Вітру Смерті»? Тричі ні!

У місті хвалили ділову хватку Амади Рахентен, але тепер ясно: її успіхи – звичайне відмивання грошей. Та вона майже збанкрутувала, коли спокусилась на «золоті гори» і вклала особисті заощадження в якусь липову компанію!

– Інспекторе? – вкрадливий голос Піта вирвав Тира із задуми. – З нею щось не те. З нашою тигрицею в клітці.

Навіть у світлі місяця, що пробивався крізь велике заґратоване вікно, було видно, що Амаді погано. Вона скрючилася в кутку, притиснула руки до живота і важко дихала, дивлячись у підлогу.

– Уку-ука? – сполошився Тир. – Знову? Вона ж провела весь день у нас! Мело! – Він підхопився і, перегнувшись через витягнуті ноги пані Рей, стукнув кулаком у передню стінку. – Розвертайтеся!

«А раптом це пастка?» – промайнула тривожна думка.

Тир повернувся до вікна і схопився за кобуру. Пальці натрапили на тонку руку заарештованої, що була на мить швидшою.