21.3

– А Мако Рей? – важко спитав лін Артен, коли пані Рей закінчила виважену промову.

І знову Амада змінила тон. Зовні її голос залишався таким самим рівним і спокійним, з домішкою легкого смутку та жалю через свою пропащу долю, але Тир уловив інші нотки. Він не міг їх розпізнати, як не намагався. Насамперед вони асоціювалися з горем, та хіба Амада Рей знала, що це таке?

– Ми мали піти разом, – прозвучало стримано. – Мако не знав про мою темну сторону. Він обожнював мене, вважав непогрішною. Я б не витримала його осуду.

– Але ж ви живі, – нагадав начальник.

– Ми й не збиралися вмирати! – відрізала Амада. – Піти – означає втекти в Ілесію, почати життя з чистого аркуша! Я підготувала шляхи відступу, і я все зіпсувала в останній момент! Клятий уку-ука! Лише одна банка з-під чаю забезпечила б нас на перші часи. Мако перевіряв багаж і заглянув у неї, спробував на смак, що то таке. Я не очікувала, що він порпатиметься в моїх речах, розумієте? Та якби я тільки могла це передбачити…

– Ви кинули його посеред вулиці, – холодно зауважив лін Артен.

– Біля воріт лікарні! Не треба робити з мене чудовисько. Я привела чоловіка до лікарні, дочекалася лікаря і лише після цього пішла у свій сховок. Я чесна, пане лін Артен. Я вже могла бути далеко в морі, але до останнього сподівалася, що Мако приєднається до мене. Він згадував про мене?

– Мако Рей помер з думкою про те, що ви його отруїли, – жорстко сказав надзвичайно серйозний Ромі Матеньро. – Він назвав вас убивцею. Нічого не бажаєте додати?

– Я і є вбивця, – легко погодилася пані Рей. – Мені немає прощення, принаймні від моєї згубленої любові. Я готова постати перед правосуддям. Мені нема чого втрачати і нема для кого жити. Деталі я повідомлю письмово, якщо ви не проти. Ще щось?

«Цікава інтерпретація… «Убивця поряд» – слова про дружину?» – але навряд чи Мако Рей мав на увазі саме це.

Каламутна історія… Тир не вірив у неземне кохання фатальної жінки і простачка. Не вірив, і крапка! І не міг пояснити, чому Амада так намагається переконати всіх у своїх почуттях. І чому страждає по-справжньому, розповідаючи про покійного чоловіка! Це не вписувалося в жодні версії.

Хіба що страждала вона не від кохання, а через те, що Мако Рей шантажем вліз у її життя.

– Астор ді Емшис. – Лін Артен торкнувся скроні, ніби відчув раптовий біль. – Що вас пов’язувало?

– Юність. Ми любили одне одного, збиралися побратись, коли закінчиться моя жалоба. Але в мене почалися неприємності з «Вітром Смерті». Я не хотіла втягувати Астора в це і порвала з ним стосунки. Він написав кілька зворушливих листів, про які потім пошкодував і попросив, щоб я їх повернула. Я не заперечувала. Ми розійшлися мирно, а незабаром Астора вбили у вашому домі, пане лін Артен. Клянуся найдорожчим, що я мала: я не причетна до його смерті. Вірите мені? Я потраплю на шибеницю, це ясно. Мені немає сенсу приховувати ще одне вбивство. Астор – зовсім інша трагедія! Якби він залишився живим, хто знає, як склалася б наша доля? Невістка губернатора – не беззахисна вдова. Ді Емшис міг захистити мене від «Вітру Смерті», зробити чесною і щасливою жінкою, але доля розпорядилась інакше… Тепер уже нічого не змінити.

«Знову божевільна любов і зла смерть… А я не вірю, незважаючи на всі страждання Амади Рей! Невже я перегорів на роботі?» – здивувався собі самому Тир і приготувався до дуже довгого дня.

***

Пані Рей давала свідчення кілька годин поспіль і уточнювала їх після короткої перерви. Ввечері її відправили до в’язниці на південно-західному узбережжі. На цьому наполягав губернатор.

Містом повзли погані чутки про чаклунство карнаїтів. Амаді приписували всі біди, що будь-коли траплялися на Аєрських островах, гарячі голови з чиєїсь закулісної підказки агітували за самосуд (знову провокації!), і навіть нерухомі урлуки біля стін поліції вже не наганяли достатньо страху, щоб охолодити запал відплати.

Тиру ідея з в’язницею не сподобалася, хоча він визнавав: агітатори на кшталт Ілінор Роу та осмілілого медіума, який раптом став експертом у карнаїтській магії, здатні збаламутити народ до критичної позначки. Та й що в дорозі могло піти не так? Амада Рей – не очільниця бандитської зграї, визволяти її нікому, а в місті без неї стане спокійніше.