Розділ 21.1. Зізнання

Амада Рей прийшла здаватися без супроводу. Вона була чарівна, незважаючи на вбрання вдови. На відміну від Ілінор Роу, їй личили чорні мережива. Вони підкреслювали білизну ніжної, позбавленої вад шкіри, відтіняли великі сині очі, криваво-червоні губи і світле, майже біле волосся, надавали силуету елегантності та невагомості. У променях післяполуденного сонця Амада виглядала як витончена статуетка скорботної вдови і прекрасно це знала.

Вона люб’язно привіталася з усіма, хто вийшов на неї подивитися. Втім, народу поблизу було небагато – спека розігнала навіть затятих роззяв, а робітники поспішали у справах і не роздивлялися зайвий раз на всі боки. Тільки бабка Клю, штовхаючи свій скрипучий візок до порту, зупинилася, щоб сплюнути в пилюку і пробурмотіти щось про пороки та багатство, але її бурчання сприймалось як фоновий шум.

Пані Рей пройшла прямо до кабінету начальника поліції. На ввічливе зауваження Ромі Матеньро вона відповіла поблажливою посмішкою і штовхнула незачинені двері, не зволивши й постукати.

– Який чудовий день, пане лін Артен! – проспівала, поки закривалася стулка.

– Ось кому треба було стати королевою, – зітхнув їй услід поліцейський секретар. – У цієї жінки велич у крові, порода одразу відчувається.

– Особисто я почуваюсь обпльованим, – буркнув Тир, якого покликав у коридор Піт Кайя, а Амада обдарувала порадою не витрачати молодість на моральні дурниці, сміливо забирати належне по праву народження і жити собі на втіху.

– Це так і працює, інспекторе! – реготнув Ромі Матеньро. – Чим вище вони, тим нижче ми. Соціальна дистанція, чули?

Двері відчинилися, зачепивши плече секретаря.

– Тирішере, зайди, – стримано сказав начальник. – Ромі, ви теж. У нас зізнання, оформляємо.

Розповідь Амади Рей вражала буденністю і простотою.

Жінка заперечувала причетність до смерті першого чоловіка і наполягала на тому, що він сам перебрав із уку-ука, сподіваючись повернути «чоловічу силу». Тир був схильний їй вірити. Літній пан Рахентен одружився з вісімнадцятирічною красунею не заради інтелектуальних бесід, а уку-ука-ши деякі шарлатани нав’язують як чудодійний засіб від статевого безсилля.

З одного боку, воно в якомусь сенсі й допомагає: підсівши на наркоту, забуваєш про всі проблеми. З іншого: закінчується така терапія завжди однаково.

Втім, про смерть банкіра Амаду і не розпитували, вона сама торкнулася цієї теми, явно знаючи, про що говорять у місті.

– Я ненавиділа того хтивого улесника, – безтурботно розказувала пані Рей, вмостившись на краєчку казенного стільця з незручною прямою спинкою. – Він залишив мені процвітаючу компанію та підпільні борги за уку-ука. Я не могла оплатити їх банківським чеком, не могла зняти стільки готівки й не могла залишити все як є. Ви знаєте, що зробили з Єном, пане лін Артен. Мене чекала та ж доля, але я була розумнішою. Можна мені води?

Тир вийшов, а коли повернувся, у протоколі з’явилися кілька сухих рядків про те, що Тазер Хол та Вірс Жакорель із імператорського корабля «Вітер Смерті» примусили Амаду Рей до співпраці. Вони доставляли товар, вона шукала покупців. Переважно це були бариги з материка. Контакти покійного чоловіка дали змогу швидко налагодити збут, тому що банкір Рахентен вважав за краще мати справу з тими, хто любив легкі гроші й охоче йшов на ризик.

Перша порція уку-ука була невеликою, вкраденою з імператорського конфіскату, і без проблем розійшлася «знайомим», але вдруге Тазер Хол привіз багато товару і повідомив, що відтепер Амаді доведеться мати справу з великими поставками. Молода вдова розгубилася і звернулася до Сірого Чу, що відчував вигоду скрізь і мав зв’язки із десятками напівлегальних торговців.

Чу ідея сподобалася. Він підтримав її без заперечень і понад десять років вірою та правдою служив Амаді. Його ювелірна крамниця – зручне прикриття для відмивання грошей, а недоведений, але загальновідомий зв’язок із контрабандою пояснював сумнівні зустрічі та угоди.

Поліція не дуже придивлялася, тому що на Аєрських островах крамничка Сірого Чу – єдине місце, де можна дістати все необхідне для комфортного життя за прийнятними цінами. Якщо її закрити, імперці займуть вільну нішу, але правила гри будуть не на боці місцевих жителів.