17.6

– Ні, не помітив, – продовжував ді Емшис. – Я вважав, що Сірий Чу обдовбався уку-ука по самі вуха чи як ви називаєте це по-сучасному? Там запах стояв такий густий, ніби десять людей гуляли цілу ніч.

– Нічого подібного! – розлютився через очевидну брехню Тир. – Сірий Чу не вживав наркотиків, це факт.

– Це тепер факт, – повчально сказав губернатор. – А тоді я стовідсотково відчув запах уку-ука. Йшов він не від Ілінор Роу і певне не від її печального нареченого, що одного разу скрутить їй шию, згадаєш іще мої слова. Не міг же я подумати на шановних сестер Плац, чарівну Амаду Рахентен чи нашого люб’язного пекаря? Висновок був очевидним. Чого ти так дивишся, сину? Вважаєш, я дуже складно брешу?

– У вас гусінь на плечі. – Тир придушив бажання поділитися найбезглуздішою та найгеніальнішою ідеєю з усіх, що колись його відвідували. – І король на даху. Чомусь цей урочистий захід на честь короля не схожий ні на захід, ні на урочистий, згодні?

– Ха! Не схожий! – З губернатора злетіла вся пиха, гнів на його обличчі не був удаваним. – Як тільки почали збиратися гості, король зволив піти… ха!.. піти спочивати і заборонив взагалі пускати людей у будинок. Ніяк не зрозумію, чого він прагне. Я неодноразово запитував і перепитував, як йому буде зручно, а дійшло до справи – і фініш, спілкування закінчилось, я блукаю власним двором і вигадую виправдання для тих, хто починає ставити незручні запитання.

Тиру невизначеність теж не подобалася, особливо така.

Айлон стояв на даху на самоті. Виблискував чорною бронею і мовчки оглядав простори острова, добре що особняк розташовувався на піднесенні.

Це справляло гнітюче враження, особливо на тих, хто перебував унизу. Тир фізично відчував свою незначущість і мимоволі шукав поглядом урлуків, що чатували двір як ланцюгові пси. Досить короткої команди, і…

Донедавна це не спричиняло занепокоєння на межі паніки. Можливо, тому що раніше доля острова залежала від дивної Вайоли лін Артен, а не від людини, якій на всіх начхати.

– Це схоже на провокацію, – задумливо промовив губернатор.

– Або на мерзенний характер, – заперечив Тир.

– Поки король не побував у поліції, то поводився стримано і ввічливо, – не погодився ді Емшис. – Він одразу сказав: Аєрські острови – не його пісочниця, лізти у внутрішні справи він не буде, але зробив кілька тямущих зауважень щодо нашого ринку нерухомості та ролі банків у гарантування масштабних угод. А зараз короля наче підмінили. Це твій начальник його роздратував?

– А от і ні, король уже був на нервах. – Хотілося навіки викреслити з пам’яті ті кілька хвилин. – Таким він пішов від вас!

– Від мене він виїхав задоволеним. І, якщо по совісті, повернувся злим, але адекватним. А коли та приїжджа дівчина напросилася на зустріч, ніби збожеволів, скотився до самодурства.

Тир зробив крок до ді Емшиса. Напоровся на колючку сукулента, але не відчув болю, лише злизав з долоні краплю крові.

– Дівчина? Ши Міль?

– Угу, твоя одноденна наречена, синку, – пролунало з краплею співчуття. – Вона чимось зацікавила короля. На діалог він пішов одразу, хоча до цього на Кицьку, – кивок у порожнечу, – і не подивився вдруге.

– І де вона?

– Кицька? – Губернатор продемонстрував ідеальний подив. – Десь неподалік. О, он вона, біля ліхтаря. У тебе з очима проблеми?

– Ши Міль!

– Я так розумію, допомагає королю спочивати, – неохоче зізнався ді Емшис. – Допомагала, – виправився, дивлячись на дах. – Синку! Не роби дурниць. Та дівчина тобі ніхто.

Тир сперечатися не збирався, але… Те, що відбувалося, було неправильним, він відчував це цілком чітко. Шиль цього не хотіла, а її думка мала значення. Зараз освічений час, а не розквіт лаорнійських держав, що не знали нічого, окрім воєн!

– Зупинися, синку, або я замкну тебе в підвалі, – тихо, але дуже проникливо сказав губернатор.

Тир послав його до всіх демонів, яких зміг пригадати, і поклався на інтуїцію, в яку не вірив. Але Вайола лін Артен уже не раз демонструвала невластиві жінкам винахідливість та наполегливість. Вона була тією зброєю, що не знає перешкод.

Залишалася дрібниця: підібрати слова переконання. На відміну від губернатора, Тир не вмів гарно говорити… Втім, і королева віддавала перевагу діям. Вони могли порозумітися.