Розділ 17.1. Кицька

Ще зранку Тир думав, що гіршого свідка, ніж бабця Клю, і уявити не можна, але Ілінор Роу перевершила найсміливіші очікування. Після неї навіть у флегматичного лін Артена тиск піднявся настільки, що він не зміг цього приховати. Пані Роу особливо обурило те, що з нею розмовляв якийсь там інспектор, а з її нікчемним (звісно, лише з погляду Ілінор) нареченим – сам начальник поліції.

Скандал вона влаштувала гучний, а коли Тир наважився нагадати їй про правила поведінки і пригрозив ґратами, прицільно впала на стілець як підкошена і пообіцяла писати скарги у всі відомі їй відомства.

Тир запропонував писати напряму королеві, за що був проклятий навіки і позбавлений необхідності вислуховувати маячню, що включала звинувачення у масових вбивствах Ламбе, Вайоли лін Артен, старого Рунгера і навіть нареченого самої Ілінор.

– Навідаю губернатора, – сказав лін Артен, коли колір його обличчя повернувся до норми. – Він надто зайнятий облизуванням короля, щоб думати про нас, простих смертних. Ти поки що за головного, Тирішере. Жодної самодіяльності, зрозуміло? І попитай хлопців, раптом хтось щось згадає про запах уку-ука? Будь-яка дрібниця може мати значення.

Тир встиг налаштуватися на кілька годин миру та спокою (нікого дратівливого не очікувалось, а Віто Чаомін навіть поклявся приструнити наречену), коли з’ясувалися три неприємні факти.

Перший: Носатий Мурша уявив себе коником і поскакав у невідомому напрямку. На його пошуки вирушили хлопці з патруля, але місто велике, околиця близько, а уку-ука – поганий провідник.

Другий: Ромі Матеньро з єдиним поліцейським екіпажем ще не повернувся із лікарні. Найімовірніше, він подумав, що Мурша втік після прибуття туди, і розшукує його десь там.

Третій: хтось налаштував медіума на войовничий лад, і Угран Зорянонароджений приперся вимагати вибачення за численні акти переслідування та всілякого пригнічення. І на компенсацію натякнув, аякже. З грошима нині у всіх складно.

Логічний ланцюжок шарлатана був простий.

Ельхарія – країна чаклунів, тож за магію не стратить. Медіум ніколи не обманював, а використовував знання, отримані від бабусі, тобто не заслужив образ. Королева приходила на сеанс і не обурювалася. Висновок? Вона не має претензій. Більш оптимістичний висновок? Вайола лін Артен перейшла на бік Уграна Зорянонародженого.

Якби не дощ, що змивав з міста накопичений роками пил, Тир відправив би медіума додому – до кращих часів або до повернення начальника. Але з даху лив справжній водоспад, під ним щасливо танцював Носатий Мурша (ото патрульні і Ромі Матеньро зрадіють!), потік води, що біг вулицею, проніс повз дику крандаїлицю, найстаріший із кипарисів вивернувся з корінням на туалет… Тир вирішив, що шарлатан не зробить цей день ще гіршим.

Угран Зорянонароджений зрадів такій увазі. Він розмістився у приймальні, розраховуючи на додаткову публіку в особі прибиральниці (жінки мовчазної, звиклої до різношерстої публіки в «клітці»), обклався казенними рушниками і почав здалеку.

Розповідь про дитинство, проведене у вигнанні, Тир пропустив повз вуха. Досьє запевняло, що родина Номаса Крайлоса, також відомого як Зорянонароджений Угран, медіум, з п’ятнадцяти років – прийомний син троюрідного діда Уно Ойлафа, переїжджала з місця на місце через звичку брати те, що погано лежить, а не через предків-карнаїтів.

Подвиги юності теж справи не стосувалися, хіба що дивовижне здобуття книги заклинань (грабіж, розшук припинено, бо вже минув строк давності) мало значення.

Натомість сьогодення грало всіма барвами багатої фантазії і скидалося на сюжет для вистави.

– Я відчув, що королева схвалює мою діяльність, – натхненно розказував медіум. – Між нами виник непорушний ментальний зв’язок. Я почув заклик і прийшов розкрити цю справу.

«Яку зі справ?» – міг би спитати Тир, якби не хотів позбутися брехуна якнайшвидше.

– Я маю згадати всі деталі, – продовжував Угран. – Це ключовий момент розслідування.

Тир приготувався до мук даремно втраченого часу, але медіум почав говорити повільно і докладно, нехай ні одна людина при здоровому глузді не повірила б жодному його слову.