16.3

– Вибачте, але вам ніхто не допоможе, окрім вас самої. Визначтеся з метою і йдіть до неї неухильно.

– Це спрацює? – не повірила Шиль у такий легкий спосіб визволення.

– Навряд чи. Але ви знатимете, що зробили для себе все можливе. А можете просто визнати, що король Айлон – найкращий варіант для принцеси Шиліміель, і не смикатися даремно. А взагалі, як хочете. Айлон імпульсивний. Добряче його роздратуєте – він поверне вас до брата.

– А я не хочу повертатися. – Шиль раптом усвідомила, що світ не такий простий, як здавалось, і сльози потекли рікою. – Для принцеси Шиліміель король Айлон і справді найкращий варіант. – Бідолашна Улінь, вона б із цим погодилась. – А я не хочу бути принцесою! Мені тут подобається. Усі навколо такі милі й чуйні… Зовсім не як удома. Тут я людина, зрозумійте, а там – річ… Ой, мамочко моя, що це?! – З-за сусідського глоду, зовсім нехарактерного для Аєрських островів, вийшов чоловік без сорочки, і Шиль так розгубилася, що не одразу здогадалася глянути йому в обличчя. – Джиммі?

– Ілеську принцесу віддали за дружину ельхарському королю, а вона стала аєрською фермеркою або ким ти там себе уявила, – почав насміхатися він, різко зупинившись. – На твою думку, це нормально? – Урлук звертався до Шиль, але дивився на королеву. – Ні. Наша політика – як настільна гра. Ти можеш рухати фігурки, можеш ламати їх або викидати, але називатися вони будуть однаково за будь-якого шикування.

– Ти ж сам говорив… Спочатку… Щоб я йшла на всі чотири сторони… – пробурмотіла Шиль і сама вразилася, як безглуздо це звучало. – Ти не думав, що я виживу, а мертва принцеса теж принцеса? Це не настільки добре, як принцеса, яка стала королевою, чи принцеса, повернена в Ілесію, але теж згодиться?

– Я не думав, що всім причетним на тебе начхати, – жорстко відрізав Джиммі. – Я хотів порушити план і дати королеві час на роздуми, але даремно старався. У її розбірках з Айлоном ти нічого не означаєш. На твоєму місці може бути будь-хто, на конфлікт це не вплине.

– Але на моєму місці – я!

– Так, тобі не пощастило. Досить сюди глипати, краще принеси сорочку. У твого інспектора мають бути чоловічі речі.

– Він не мій інспектор! І я не глипаю! – Брехня, нахабна безсовісна брехня… – Ти не людина. Ти як карнаїтська статуя. Немає нічого поганого в тому, щоб на тебе дивитися! Що?

Вайола м’яко посунула Шиль до воріт і кивнула на дім.

– Попросіть у пані Тир одяг, гаразд? – запропонувала мирно. – Що трапилося? – звернулася до Джиммі. – Тебе оглушили і замкнули на псарні?

– Мене запросили на бесіду з королем, але я був не в настрої і вирішив перевірити, наскільки далеко розповсюджується подарована тобою свобода.

Шиль завмерла, відчуваючи, що пропускає щось важливе. Вона знала: всі урлуки підкоряються королю Ельхарії. Це лякало і заспокоювало одночасно. Незважаючи на свою жахливість, Айлон – людина, і здатен приборкати незліченну чаклунську армію. Про те, що урлуки можуть вийти з-під контролю, і думати не хотілося. Світ не переживе такої катастрофи. Кане у небуття, як колись Лаорнія.

Про яку ж «свободу» Джиммі йшлося? Невже королева може змінити правила гри?

Шиль боялася уявити, чим це загрожує. Якби Вайола була кимось на кшталт ілеського імператора, вона звільнила б урлуків, щоб скинути Айлона і правити самій. Магії в неї немає, домовленості трималися б на чесному слові… А хто при здоровому глузді довірятиме магічним створінням? Вони обдурять, щойно отримавши бажане. Вони підімнуть світ під себе!

«Ні, Вайола не чаклунка і навіть не з нащадків лаорнійців. Тут щось інше», – заїкнулася логіка, але Шиль придушила її теорією про світове панування і уявними картинами майбутніх руйнувань.

– І як минув експеримент? – безтрепетно ​​уточнила Вайола.

– Прекрасно. Я дізнався, що справді вільний, і можу відкрити тобі найбільшу таємницю Ельхарії.

Шиль тихо ахнула, подалася назад і виявила, що урлук спостерігає за нею поверх пишної дикої троянди.

– Сорочка… Вже несу, – пробурмотіла Шиль, дивуючись двом речам.

Перша: їй анітрохи не соромно за підслуховування. Друга: дивитися на напівоголеного Джиммі приємно, хай і ніяково, особливо після недавнього чтива.

Він був вищий за короля Айлона, широкоплечий, з рельєфними м'язами і впевненістю в кожному русі. Зовсім як чоловік на ілюстраціях… Шиль червоніла і блідла, але не могла відвести погляду.

– Таємниця почекає, – посміхнувся урлук і байдуже повернувся до неї спиною, підступив ближче до Вайоли. – Я знайшов те, що ти шукала, королево. Хочу відвести тебе туди, доки король обдумує моє майбутнє. Гей, принцесо Ілесії! – звернувся до Шиль через плече. – Я все ще чекаю сорочку. Чи тобі так більше до вподоби?

Вона спалахнула, бігцем кинулася до хати. У голові панував туман, зітканий зі страхів, припущень і непристойних думок. Через це не вдалося швидко донести пані Тир своє прохання, а коли Шиль нарешті отримала бажане і вийшла до воріт, на вулиці нікого не було, хіба що товстий рудий продавець морозива штовхав фургончик і лаявся на ціни в майстерні. Брак слухачів не заважав йому говорити на весь голос.

– Ті двоє пішли в карнаїтське селище, – оголосив він, витираючи піт з чола смугастим рукавом, хоча Шиль нічого й не питала. – Я їм сказав, що там Великий Карнаїтський Чаклун проводить магічний сеанс на чорному камені. У сенсі, наш оновлений медіум викликає дух карнаїтсьткого шамана. І тобі ось кажу. Можеш не дякувати.