14.5

– Начальнику, він тут, – тихо сказав Тир. – Це все він. Усе те, – безпорадно вказав на обрій, де ніби опускалася ніч.

– Так, це все я, – долинуло від порога. – Кожен зустрічний скаржиться на спеку, а мені дощу не шкода. Де ваш доказ? До речі, добрий день, пане лін Артен. Інспекторе, сподіваюся, ви зараз більш адекватні, ніж вранці?

Тир обернувся і мимоволі виструнчився, хоча король мав звичайний вигляд, нічого демонічного в його образі вже не було. Легкі сірі черевики, чорні штани з червоними лампасами, біла сорочка з широким коміром, розшитий сріблом жилет, скуйовджене вітром коротке волосся, трохи іронії на фізіономії…

Магія, не інакше. Тир довіряв своєму зору. Він пам’ятав, що бачив.

– Невже це, – Айлон посміхнувся і вкрився обладунками, причому навіть з монструозним шоломом, якого раніше бракувало, – настільки вражає? – Омана розвіялася за мить. – У ваших реаліях захищає лише від сонця, якщо чесно. Інспекторе! Ау!

Начальник чемно привітався і зав’язав незграбний діалог, подарувавши Тиру короткий перепочинок.

Магія… Вона існувала, хто ж сперечається? Слабеньке чаклунство нащадків карнаїтів можна зустріти й до сьогодні. Але ж таке!

Життя не готувало Тира до Лаорнії, урлуків та королів. Він намагався пристосовуватись і казав собі, що впорається, а на ділі впав у ступор, ледве зіткнувшись із чимось поза розумінням звичайної людини.

Ну і ганьба! Легко було дивитися зверхньо на боягузливу Ши Міль, ​​а тепер Тир повторював її шлях крок за кроком і нічого не міг із собою вдіяти.

Лювіх кашлянув і, коли король повернувся до нього, тактовно прошепотів щось на вухо.

– Інспекторе, мені доповідають, що вам не пощастило бути нащадком лаорнійців, – глузливо промовив Айлон. – Це означає, що трепет перед магією у вас у крові. Я можу пообіцяти ніколи не використовувати її у вашій присутності, але ви мені не повірите і правильно зробите. Не засмучуйтесь, років за десять адаптуєтеся, хоча рівня ранкового нахабства вам не досягти ніколи. На відміну від вашого батька, якого, як не дивно, не бере ніщо… Незнання – благо, як гадаєте?

– Доброго дня, – недоречно сказав Тир і зненавидів себе за це усією душею. – Ласкаво просимо, ваша величносте.

– Ось це прогрес! – захопився король. – Ніхто не засік час? А шкода. Ну, удачі з даром мови, інспекторе. Пане лін Артен, – Тиру нарешті дали спокій, і він зміг перевести подих, – а вас я маю засмутити. Ця річ, – Айлон зробив крок до столу і навис над знаряддям убивства, – не магічна. На ній немає слідів того, хто чаклував, а відстежити людину без дару ми з урлуками не можемо. Це просто довга смертоносна шпилька, стилізована під артефакт. Наскільки я розумію, вашу жертву закололи як свиню перед сотнею глядачів і ніхто нічого не помітив? Ризиковано. Вбивця явно поспішав. То був якийсь особливий день для вбитого?

– Він збирався зустрітися з королевою, – прошепотів Тир, вражений одразу двома обставинами. Перше: душевну рівновагу відновлено ​​чисто на зло губернатору, що й тут примудрився показати себе. Друге: емоційний струс приніс нову теорію. – Сірий Чу приторговував уку-ука, а королева оголосила, що Ельхарія готова розглядати уку-ука як ліки. Чу хотів торгувати законно. Заради урядового контракту він здав би і постачальників, і партнерів.

– Інспекторе, та ви геній! – Цього разу Айлон не кривлявся. – І вас запрошено на вечерю разом із вашою лякливою дамою серця, заперечення не приймаються. Ще побачимось, пане лін Артен, я поки гостюватиму у вас, – прозвучало не як питання. – Гарного дня, на мене чекає багато справ.

Двері грюкнули, і Тир отримав можливість впасти на стілець, важко дихаючи.

– Ненавиджу магію… Начальнику, що скажете?

– Острову потрібен дощ, але не шторм, – туманно промовив лін Артен. – Хоча могло бути й гірше… Все, Тирішере, повертайся до роботи. Ми з Вайолою цілу ніч розбирали старі справи в пошуках зачіпок щодо уку-ука і вловили цікаву закономірність. Подивися свіжим поглядом. Тирішере!

– Більше половини невдалих облав очолював старший інспектор Ойлаф, – відповів Тир без зволікання. – Я це ще пів року тому казав, але мене висміяли і порадили позбавлятися синдрому відмінника.

– Шістдесят відсотків. І двадцять на совісті його дружини. Ти її не застав. Ісма Леола… тобто Ісма Ойлаф звільнилася після народження четвертої дитини. Вище ніс! Королі приходять і йдуть, а ідеї самі себе не перевірять.

Тир кивнув і поклявся більше ніколи не насміхатися з жителів материка. Королі йдуть… Та страх магії залишається, і його не проженеш силою думки, не заглушиш справами.