Розділ 13.1. Нічні клопоти

Шиль була задоволена собою. Вперше в житті вона без сторонньої допомоги спланувала та провернула важливу справу. Пані Аташа Тир і не помітила, як потрапила в сіті напівправди і двозначних натяків. Вона здалася одразу ж і охоче, що трохи затьмарило тріумф.

Але Шиль ні про що не шкодувала. Це було найпростіше вирішення її проблем. Щоб не дістатися чудовиську, треба вийти заміж за звичайну людину, і Тирішер Тир – не найгірший варіант. А коли ельхарський король втратить інтерес (навіщо йому зіпсований товар?), можна буде щось вигадати.

Присвячувати себе домашнім клопотам Шиль не хотіла. Рано їй іще дітей. Ось Тира пані Тир аж у двадцять два роки народила, і нічого, жодних ускладнень, якими лякали в Ілесії.

Завдяки «Біології людини для дітей молодшого шкільного віку», Шиль знала, звідки беруться діти, а завдяки перешіптуванням наставниць мала приблизне уявлення про те, як вони туди потрапляють, і вважала себе досить поінформованою для самостійного життя.

Ні, довго в шлюбі залишатися не можна, але про це є ще час подумати.

Все йшло як по маслу рівно до того моменту, коли інспектор Тир розлютився, зібрав речі й пішов із дому. Його мати, до цього щаслива і непохитна у своєму праві одружити сина з гарною дівчиною, почала дивитися на Шиль по-іншому – з підозрою та ворожістю, а потім прямо сказала, що тут щось не так. Хоч не вигнала в ніч, і за те спасибі…

Це було дивно. Шиль бачила: вона сподобалася пані Тир. Жінка і сусідам похвалила майбутню невістку, і губернатору… Ніхто жодним словом не заперечив. Навпаки, всі вітали, бажали довгого мирного життя!

Капкан зімкнувся. Інспектор був у пастці.

Але…

Він вирвався, і його не зупинили. Мати сприйняла непокору як належне!

У світі Шиль такого просто не було. Її бездоганний план затріщав і почав розлазитися, тому що жителі Аєрських островів не дотримувалися правил.

На вечерю вона не пішла, та пані Тир і не кликала двічі. До господині будинку завітав Отіс ді Емшис, щоб, за його словами, залікувати жахливі душевні травми у добрій компанії.

Шиль сиділа в старомодно обставленій кімнаті і не збиралася підслуховувати, але лункий голос губернатора проникав крізь хиткі, давно розсохлі двері.

Маленький будиночок… Як у такому жити? Всього дві крихітні спальні та вітальня, де мешкав нині покійний батько пані Тир, а після нього – Тирішер. Кухня та їдальня об’єднані, а ванна кімната – холодна прибудова. Ще й туалет на задньому дворі. Просто середньовіччя…

Якби план спрацював, Шиль би постаралася змиритись, але все летіло шкереберть, і вона вже пошкодувала, що покинула дім лін Артенів. Там хоча б вистачало простору.

Після вечері розмови перемістилися до спальні пані Тир, розташованої за стіною, і стало в мільйон разів гірше, бо Шиль чула кожне слово.

– Не хвилюйся, Аташо, хлопець провітрить голову і повернеться. Зате сьогодні цей будиночок належить лиш нам, – сказав губернатор, рипаючи пружинами ліжка. – Як колись у старі добрі часи.

– У мене ж гостя! – сполошилася пані Тир. – Зовсім про неї забула.

– Вона вже спить, – безтурботно відмахнувся ді Емшис. – Ходи до мене, моя солодка булочко.

Шиль закуталася в халат і втекла на кухню. Звуки не зникли, але хоча б підлога здригатися перестала.

Вона випила води, щоб заглушити почуття голоду. Стіл гнувся від страв, але як їсти без запрошення? Хіба що трішечки… Всього одне вівсяне печиво. Господиня напекла недавно, як викладала з духовки на газету, аромат стояв… ах!

Шиль відламала шматочок. Відпало два – один залишився у пальцях, другий полетів під стіл. Вона присіла, щоб його дістати, і завмерла, коли відчинилися двері.

Гупаючи босими ногами по дерев’яному настилу, увійшов губернатор. Почав ритися в буфеті, наспівуючи веселий мотив, потім запалив лампу.

– Гей, келихи, куди ви сховалися? – пробурмотів, брязкаючи склом. – Нумо, покажіться, вас чекає прекрасна жінка і її ніжні губи.

Шиль дивилася на візерунок дощок підлоги, згоряючи від сорому. На Отісі ді Емшисі не було штанів – принаймні нижче колін. Шиль не уявляла, що казати, якщо її помітять. Вона почувалася злочинницею, яку ось-ось спіймають.

– Знайшлися, гарненькі мої. – Губернатор зашелестів папером, щось розпаковуючи. – Гуляємо далі.

Перед Шиль упала зім’ята газета. Серце завмерло від переляку, але ді Емшис не нахилився. Насвистуючи, він вийшов із кухні. Лампа залишилася горіти.

– Дякую, Господи… Дякую! Ой…

На пожовклій сторінці чітко виднівся заголовок передовиці: «Справедливість перемогла. Улінь Ілеську страчено».

Шиль розгладила газету. У статті йшлося про те, що скинуту королеву Кантолії звинуватили у вбивстві чоловіка заради узурпації влади. Її судили, вирок – обезголовлення, замальовки свідків додавались на четвертій та п’ятій сторінках.

Шиль погано пам’ятала сестру. Улінь не красива і Улінь надто розумна – так про неї відгукувалися наставниці. А воно ось як обернулось… І не дізнаєшся тепер, правда це чи брехня. Королівські двори – кладовище смертоносних секретів.