11.5

– Ні, за мого дідуся, – огризнувся Мако Рей і присоромлено почервонів. – Так, за мене, – додав зніяковіло.

– Передайте пані Рей, що я бажаю їй якнайшвидшого одужання і хотів би побачитися з нею найближчим часом у зв’язку з розслідуванням обставин смерті Сірого Чу та Єна Ігореса, – підкреслено офіційно сказав Тир.

– Одужання? – здивувався пекар і показав руками захисний знак, успадкований островами ще від карнаїтів. – Хоч би не наврочити… В Амади прекрасне здоров’я, вона свіжа й активна щодня, навіть та жахлива подія не зігнала рум’янець із її ніжних щік.

– Дивно, а повірений…

– Цього негідника звільнено! – швидко перебив Мако Рей. – Сьогодні вранці він образливо висловився щодо нашого шлюбу, і Амада йому цього не пробачила.

– Проте він уклав угоду купівлі-продажу від її імені менше години тому, – насторожився Тир.

– Продажу чого? Віллу ми вже продали.

– Коли?!

– Дайте-но подумати…

– Сьогодні вранці? – Чи не забагато подій для одного ранку? – Кому? – Справа й справді смерділа гниллю, але не звідти, звідки чекав Тир.

– Королю Ельхарії Айлону Маррахашу. Теж через посередника, ясна річ. Його величність вирішив, що вілла Рахентен – єдине достойне місце на всьому острові. З виставлених на продаж, звичайно. То про який договір ви кажете?

Тир кинувся в банк, що тільки-но відкрився, щоб дізнатися: Шаран Занг нічого не залишав на збереження.

– Інспекторе, що відбувається? – Мако Рей ходив хвостиком і дивився здивованим поглядом новонародженого теляти.

– Шахрайство в особливо великих розмірах. – Треба було сповістити всіх і послати людей у ​​порт, але Тира розбирав нервовий сміх. Ламбе ніби відчував, що щось не так, а інспектор стояв поруч і не помітив каверзи! – Пане Рей, поки ви тут, я хотів би уточнити один момент. Під час опитування ви промовили дивну фразу. «Я божеволів від занепокоєння» – так ви охарактеризували свій стан до моменту, коли ви і ваша дружина відвернулися від пана Чу. Але на той час нічого страшного ще не сталося. Що ви мали на увазі?

Пекар став блідішим за побілену вапном банківську стіну.

– Я такого не казав, – пробурмотів невпевнено.

– Казали. Все задокументовано.

На лобі Мако Рея запульсувала жилка, погляд вильнув убік, ліве повіко почало неритмічно смикатися.

– Сестер Плац? – припустив пекар нещасним тоном. – Вони напали на бідолаху Амаду, обзивали її грубими несправедливими словами… У мене серце кров’ю обливалось! Я досі не можу викинути з думок їхні гострі язики. Яке щастя, що ми звідти пішли, перш ніж… Перш ніж…

​​– Перш ніж могли постраждати? – різко промовив Тир. – Вам неймовірно пощастило, Сірому Чу – ні. Чому ви так нервуєте?

– Бо боюся, що Амада могла погодитися на мою пропозицію через тих стерв’ятниць, які зіпсували нам день, – прошепотів Мако Рей. – Як же я їх ненавиджу… Старі галасливі гуски, вони гадки не мають, як важко жити самотній вродливій жінці!

– І ви не помітили нікого підозрілого, крім сестер Плац? – похмуро підсумував Тир, не вірячи поясненням пекаря, але й не маючи спростування для його слів.

– Ні, інспекторе, нічогісінько. Через тих отруйних гадюк я був сам не свій і не звертав уваги на оточення.

– А ваша дружина?

– Ми домовилися не приносити біди додому, – з простодушною усмішкою відповів Мако Рей. – У нашому щасливому гніздечку немає місця поганим подіям. Ми таке не обговорюємо.

«Ваше «гніздечко» існує кілька годин!» – міг би гаркнути Тир і натиснути сильніше, проте лідером родини Рей був аж ніяк не чоловік. Пекар до посиніння повторюватиме те, що сказала йому дружина. Правда це чи ні – зовсім інше питання.

Незважаючи на образ одухотвореної королеви, Амада Рахентен… тьху ти, Рей! Амада Рей примножувала статок першого покійного чоловіка, поки не прогоріла на акціях. Вона тісно спілкувалася із Сірим Чу та його дружиною. Її заява допомогла закрити справу про зникнення Єна Ігореса. Ця жінка не була статисткою!

– Не залишайте Аєрські острови, – наказав Тир, хоча це не належало до його повноважень. Здається. Чи разом із кабінетом старшого інспектора Ойлафа Тирішеру Тиру перепало трохи влади? Метушні точно додалося.

«Шахрай-повірений, Амада Рей, Ілінор Роу. У такому порядку», – визначився Тир.

І на що розраховував той дурень? На острові не сховаєшся, тим паче із золотом, а організація втечі займає час. Це буде просто. Має бути просто, бо останніми днями все складається не дуже добре.

«Не добре? Он там твоя мама веде до кравчині Шиль, і щебечуть вони як вірні подруги. Що може бути краще?» – саркастично зауважив внутрішній голос, проте Тир успішно заглушив його важливішим: «Чекайте-но! На острові король Ельхарії! Чому до мене це дійшло лише зараз? Ну ми і влипли!».