11.3

***

Підкинута монета впала королем догори. Це означало, що першою у списку відвідувань має йти Амада Рахентен, але Тир вирішив проігнорувати долю. По-перше, вдова мешкає відлюдькувато й далеко за містом, для візиту до неї треба випрошувати казенного коня або крутити педалі велосипеда. По-друге, навколо відділка намотував кола лікар Ламбе у пошуках нотаріуса (сусідня вулиця, скільки можна блукати?), а до нього накопичилося багато запитань.

– Доброго дня, лікарю! Маєте хвилинку?

Ламбе підскочив, ледве не вибивши іскри з бруківки, з відвертим страхом глянув на Тира.

– А, це ви… – пробурмотів із розчаруванням та полегшенням одночасно. – Знову ви. Що вам? Я віддав усі матеріали про «Вітер Смерті». Дайте мені спокій, – додав після короткої паузи. – Я мушу потрапити до нотаріуса, інакше у нас із Ізабеллою ніколи не з’явиться дах над головою. Це надзвичайно важлива угода.

– Всього хвилину, – наполягав Тир. – Я проведу вас, а дорогою поговоримо, добре?

– Нема про що нам розмовляти! – Блискучий шовковий піджак лікаря нагадував оперення екзотичного птаха, метушливі рухи ще більше посилювали схожість. – Я не приховав жодної дрібниці.

Тир сяк-так впорався з власним обличчям, яке намагалось без слів виразити все, що накопичилося в душі.

– Лікарю, ви дуже допомогли слідству, – мовив привітно. – Але є невеликий нюанс… Ваші записи зроблено за допомогою шифру. Наскільки я розумію, кожну букву алфавіту ви замінили вигаданим символом, але розділові знаки використовували звичайні. Прошу, полегшіть мені завдання.

– Як? – Ламбе дивився поглядом невинного немовляти. – У мене більше нічого немає.

– Шифр, – м’яко нагадав Тир. – Мені б не завадив шифр, бо поліція не має часу його розгадувати. «Вітер Смерті» спливає все частіше. Ви знали, що той корабель постачав уку-ука Сірому Чу?

– Ні. Це ж безглуздо. Чому я не бачу вивіску нотаріуса? – змінив тон лікар. – Вчора вона була тут!

– Безглуздо? – перепитав Тир. – Що ви маєте на увазі?

– Мої щоденники, інспекторе. Якщо ви зволите їх прочитати, то дізнаєтеся, що «Вітер Смерті» мав такі обсяги уку-ука, для яких Сірий Чу був дрібнуватий. Імперці забезпечували імператора та урядові структури. Навіщо зв’язуватись із Чу? А три роки тому «Вітер Смерті» втратив свою головну плантацію наркоти, – перескочив Ламбе на іншу тему. – Острови Забороненого квадрата, чули? Імперія навіть не згадала про них, коли торгувалася з Ельхарією. Ні, Сірий Чу – це не те… – неохоче повернувся до попередньої розмови. – У нього немає масової клієнтури для уку-ука. Іноді, потроху, для особливих клієнтів… Це можливо, але тільки не на потоці. Ну справді, інспекторе, я Чу з народження знав. Він був жадібним, але боягузливим і м’яким. Мріяв влитися у вище товариство на законних підставах. З людьми на кшталт Тазера Хола Чу не працював би просто зі страху за своє життя. Він був розумний. Був. Сірий Чу.

Тир поступливо кивнув. Навіщо сперечатися, тим паче з Ламбе, який лише свідок? Чу боягузливий, Чу м’який, Чу обережний… Але той самий Чу піднявся від торгівлі в матусиному сараї до ювелірки в центрі міста.

Лікаря скільки не було на островах? Років двадцять, якщо не більше. Люди змінюються і за менший термін.

Чи ні?

Сірий Чу міг бути частиною організації, причому не головним зі злочинців. Як сказав Ламбе, уку-ука – тільки для обраних клієнтів, таємний склад – для зручності всієї компанії, крамниця – для відмивання прибутку.

Але…

Прибутку від чого?

На Аєрських островах немає ринку збуту. Немає, та й усе. Тут можна заробити на хліб із маслом – не на діаманти.

– Лікарю, шифр. Будь ласка.

– Карнаїтський алфавіт. Це ж елеметарно!

Тир подумки схопився за голову.

– Але можете й не старатися, вам це мало допоможе, – додав Ламбе. – Там лише історія про те, як «Вітер Смерті» потопив «Морську зірку», як змусив мене лжесвідчити, як ми рятували тих, хто вижив, як горів Заборонений квадрат, як чапля пристрелила Душогубку, як ді Крайн боровся з уку-ука, як з’явилась Ельхарія… І список тих, кого зуміли згадати ді Крайн і Артур Доріус. П’ятнадцятеро та екіпаж «Морської зірки». Для вас це марна інформація, інспекторе. Не переживайте. Про «Вітер Смерті» ви й так довідалися.

Якби поруч була стіна, Тир охоче врізався б у неї лобом.

Не переживати?

Нічого нового?

Краще б лікар промовчав!

«Морська зірка» фігурувала в досьє Атуана Малоона, Малоон – у справі Вайоли лін Артен як контактна особа і, схоже, у справі Сірого Чу як партнер із незаконного промислу. Тут усе пов’язано!

– Дякую за допомогу, лікарю, – нейтрально промовив Тир, розмірковуючи, де б дістати карнаїтський алфавіт. У бібліотеці? Ну звісно. – Можливо, і я можу вам чимось допомогти? Провести вас до нотаріуса?

– Не впевнений, – повільно сказав Ламбе.

– Не впевнені?

– А якщо це доля мені підказує, що треба шукати кращі варіанти? Амада Рахентен продає віллу дешевше ринкової вартості. Раптом із цією угодою не все гаразд? Тут пахне шахрайством.