11.2

– Вона ходила під піратським прапором? – вразився Тир. – Вайола лін Артен? Королева?

Ромі Матеньро з жалем розвів руками. На його манжетах блиснули великі срібні ґудзики з рослинним візерунком. Він приділяв увагу дрібницям і в роботі, і в одязі. Тир вважав, що ніколи не доб’ється від себе такої зібраності та уважності.

– Не знаю, але не здивувався б. Вона здатна на вбивство, якщо ви про це, інспекторе. На її рахунку два доведені небіжчики, і це без участі урлуків.

– Як і на вашому, – не втримався Тир.

– О, на моєму їх два десятки, якщо не більше, – засміявся Ромі Матеньро. – Але я років тридцять як зав’язав із цим, а у нашої крихітки Вайоли кипить молода кров. На вашому місці я б діяв удвічі, а то й утричі обережніше, бо королева ще не збавила темп після Ілесії.

– Ви ж самі радили ловити момент, поки вона самотня, – і собі розвеселився Тир.

Поліцейський секретар глянув на нього з жалісливою поблажливістю.

– Одне іншому не заважає, – промовив повчально. – З отруйних змій добувають цінну отруту, в цьому випадку ризик також виправданий. До речі, щодо змій… Лін Артен попередив, що зі схованкою Чу розбереться сам. Він узяв хлопців з колодязя, вони до моря звичні. А у вас є інше завдання.

– Шукати ельхарського короля?

У відділку встигли досхочу висміяти страхи Ши Міль, проте лін Артен може їй і повірити. У нього чуття на неприємності. Хотілося б лише, щоб спрацьовувало воно рідше.

– Ілінор Роу, – не підтримав жарт Ромі Матеньро, – і Амада Рахентен. Для спілкування з ними потрібні залізні нерви, але начальник сказав, що впевнений у вас на сто відсотків.

– Справді? А чи не звучало це як: «Щоб Тирішер не облажався, губернатор розмаже тих курок за п’ять хвилин, і вони самі прийдуть зізнаватися»?

– Та ви що, інспекторе, лін Артен ніколи не говоритиме так грубо про жінок! – підморгнув секретар. – І він не розраховує на допомогу ді Емшиса, хоч і користується нею регулярно. Побажати вам удачі?

Тир скривився, заперечно хитнув головою і насунув кашкет на очі. Ілінор Роу та Амада Рахентен… Про першу він не знав майже нічого, про другу – надто багато, щоб мати ілюзії щодо майбутньої розмови.

– Інспекторе Тир, зачекайте. У мене ще є й погана новина, – раптом згадав Ромі Матеньро.

– А до цього були добрі?

Він тихо хмикнув.

– Завдання поганими не бувають, – сказав з іронією. – А щодо новин, то в інший час вони, безперечно, могли б вам сподобатися.

Тир вичікувально подивився на поліцейського секретаря, і той не став тримати драматичну паузу.

– Ваша матінка знайшла вам наречену, – оголосив трагічним тоном.

Хм, подумаєш! Яка мати не придивляється до дівчат, подумки підбираючи гарну партію для сина? Тут головне пам’ятати, за ким остаточне рішення.

– Це я якось переживу, – відмахнувся Тир.

– Тобто окручувати Вайолу лін Артен ви не збираєтеся, – сумно констатував Ромі Матеньро.

– Кого захочу, того й окручуватиму! – зовсім по-дитячому огризнувся Тир. – І щоб ви знали, за мною не шикуються натовпи наречених, це все мамині фантазії.

– Закоханій дівчині не важливе походження, – філософськи зауважив секретар. – Ну і… Це винятково моя думка, інспекторе. Королева і не подивиться на чоловіка, якого вдома чекає наречена.

– Яке щастя, що мене ніхто не чекає. Чи, навпаки, прикрість?

– О, я хіба не сказав? Вас чекають. Точніше, чекатимуть.

– Хто? – Тиру здалося, він пропустив частину розмови.

– Ваша дівчина, інспекторе, – солодким тоном оголосив Ромі Матеньро. – На відміну від попередніх, вона згодна вийти за вас заміж і жити під одним дахом із вашою матінкою.

– У мене є дівчина? – вразився Тир. – Відколи це?

– Не прикидайтесь, інспекторе, пів міста бачило, як ви з нею цілувалися біля крамниці Сірого Чу. Дії вчинено і задокументовано, вже не викрутитеся. – Секретар відверто сміявся. – Вас зібралися полонити назавжди, мій наївний друже. Це найнебезпечніша пастка з усіх, вигаданих людьми. Коли дівчина об’єднується з майбутньою свекрухою, врятуватися неможливо.

«Це просто непорозуміння через те, що мама віддала Шиль свій старий одяг», – зрозумів Тир і полегшено видихнув.

– Змирилися? – неправильно витлумачив його очевидну радість Ромі Матеньро.

– Потім поясню!

І з відчуттям, ніби він дивом уникнув катастрофи, Тир вирушив виконувати завдання.