5.4

– Вбивство, грабіж, крадіжка… На нашій території, зрозуміло. Хуліганство, проституція, непристойна поведінка… – Він змучено пригадував закони і відчував, що багато чого пропускає, але лекторка обірвала його на півслові.

– Хуліганство – це що?

«Прокляття! Справді перевірка. Пастка особисто для мене. Завтра лін Артен охолоне і згадає, що ми друзі, а сьогодні мститься за ді Емшиса. Ненавиджу теорію!» – засмутився Тир.

– Ну, це… Коли псують власність… І таке інше…

– Це важко, мабуть?

Ще б пак! Спробуй завчи все, складене бюрократами. Скоріше б настав день, коли закони почнуть писати людською мовою!

– Важко, – скрипнув зубами Тир. – Дуже.

– А непристойна поведінка?

– Це легше. – Якось майбутній інспектор Тирішер Тир і сам ледь не попався. – Міжстатеві стосунки у громадських місцях, нудизм, ексгібіціонізм, справляння природних потреб у недозволеному…

– Міжстатеві стосунки? – перебила Шиль.

– Поцілунки, притискання… – Та як же це називалося офіційно?! Коли треба, все з голови вилетіло, а роззяви й раді з хихиканням дивитись на ганьбу молодшого інспектора, що поквапився на підвищення і пролетів зі свистом. – Злягання і наміри щодо цього… Ну…

Ши Міль підвелася навшпиньки і прилипла губами до губ Тира зовсім як дурне цуценя, спасибі що хоч не лизнула для повноти відчуттів. Одразу ж відсторонилася – червона як мак, але напрочуд задоволена собою.

– Я готова, – сказала урочисто. – Ведіть мене до в’язниці.

– Що?

– Непристойна поведінка! – прозвучало тоном, яким кажуть: «Я вчора врятувала країну». – Ви ж не залишите це безкарним?

«Мене приперли до стінки», – зрозумів Тир.

Вибір невеликий: або стати посміховиськом, або продемонструвати злісне посадове порушення. Ну, лін Артен, ну допоміг!

І начхати. Плітки переслідували Тира від народження, а підвищення на дорозі не валяється. Тепер це справа принципу, а про те, кому більше хочеться насолити (губернатору чи начальнику), можна подумати на дозвіллі.

– Ши Міль, вас заарештовано, – пробубонів Тир під смішки сестер Плац і витяг наручники. – Опір погіршить ваше становище. Все, що ви скажете, може бути використане проти вас.

Шиль із гідністю простягла руки і кинула переможний погляд у натовп, на типа не з місцевих, ледь язик йому не показала. Приїжджий зберігав незворушність, але, судячи з випадкового смикання лицевих м’язів, у глибині душі помирав від сміху.

Тир не міг його засуджувати, але й відпускати просто так не збирався. Ши Міль боялася цієї людини, і її страх не мав стосунку до обурливого завдання лін Артена.

– Документи, будь ласка! – адресувалося підозрілому незнайомцю.

Той і бровою не повів – продемонстрував нову картку зразка Ельхарії, видану на ім’я Джиммі Першого.

Ну ясно… Переселенець, ім’я вигадане, минуле може бути яким завгодно. І притиснути гада нема за що, посмішка – не злочин.

– Інспекторе, якщо вам стане легше, заарештуйте і мене, – запропонував нахабний паршивець. – Можна також за непристойну поведінку. Цілувати вас чи дівчаток?

Під «дівчатками» малися на увазі рум’яні сестри Плац, і їх ця пропозиція надзвичайно захопила.

Тир не стримався, послав паразита в детальний еротичний круїз до морських демонів, чим заслужив гаряче схвалення Шиль. На серці стало трохи веселіше.

– Ех, інспекторе, зловживаєте ви владою. – Джиммі, навпаки, перебував у відмінному настрої. – І що королева у вас знайшла?

Якби Ши Міль не повисла на плечах Тира, він би скрутив мерзотника за всіма правилами захоплення і забув у «клітці» на тиждень, бо це переходило всі межі!

– Не треба… Будь ласка… – прошепотіла Шиль. – Нехай він піде… Прошу, інспекторе… Якщо відпустите його, я розповім, де торговець Чу ховає те, чим торгує… Як це правильно сказати? З-під поли, так? Це різні порошки у баночках. Він тому й зчинив крик, що я ненароком усе побачила. Хочете їх знайти?

Цокіт підков завадив Тиру схопити лекторку і потягнути в лавку, поки Сірий Чу нічого не переховав.

Недоля принесла губернатора – неабияк пошарпаного, зі свіжим синцем під оком і розпухлим носом, але від того не менш видовищного, ніж зазвичай. Він хвацько зістрибнув з норовливого вороного коня і ступив до Тира, розкривши обійми.

– У мене чудові новини, сину! Ти… – Радісний погляд ді Емшиса натрапив на Ши Міль та наручники, і з фізіономії губернатора повільно сповзло безмежне щастя. – Що тут відбувається? – різко запитав він, знімаючи піджак і прикриваючи руки лекторки.

– Непристойна поведінка в громадському місці, – похмуро повідомив Тир. – Треба затримати та оформити.

На обличчі ді Емшиса застигла недовіра на межі з переляком.

– Ти при своєму розумі, синку? – Він підійшов ближче і благально заглянув Тиру в очі. – Хіба дівчину можна заарештовувати за таке? Що сталося?

– Поцілунок. Зважаючи на відсутність претензій від потерпілого, подію не можна класифікувати як домагання, але наявність свідків, що отримали моральну травму, не залишає вибору.