Розділ 2.1. Молодший інспектор

Тир любив свою простеньку роботу, але часом вона приносила неприємні сюрпризи.

Здавалося б, що складного у буднях молодшого інспектора поліції на тихому глухому острові? Геть усі знають про маленькі протизаконні слабкості одне одного і не нахабніють, гучні справи трапляються раз на десятиліття, торговці уку-ука вже років зо два, якщо не три, як зникли з горизонту, близькість Ельхарії виправила не одного браконьєра, а контрабандисти – то таке, дрібнота, розминка для розуму та ніг.

Злочинці не завдавали особливого клопоту. Свиню підклали товариші по службі, а якщо точніше – старший інспектор Ойлаф.

Цей пеньок написав скаргу, та не просто до вищої інстанції – у саме міністерство! Начальник поліції Каял лін Артен, бач, перевищує свої повноваження, зловживає службовим становищем і використовує співробітників в особистих цілях, а якщо звичайними словами: нахабно заважає Ойлафу обжиратися смаженими реберцями в робочий час, не дає спуску одному безсовісному шарлатану, далекому родичу того ж Ойлафа, і вимагає від (хто б сумнівався!) Ойлафа не закривати резонансну стару справу за браком доказів.

Спасибі губернатору, що вчасно замовив слівце! Лише завдяки йому в міністерстві визнали претензії необґрунтованими, але порекомендували запросити в поліцію тренера з командної роботи, лектора психології або хоча б викладача ілеської мови, а то творчість старшого інспектора довелося розшифровувати двом коректорам, у одного з них через це трапився нервовий зрив.

Лін Артен прислухався до поради, але влада несподівано змінилась і почалася якась дика карусель.

Імператор надіслав секретну депешу про те, що патріотам наказується не тікати на материк, а організовувати підпілля. Король Ельхарії оголосив, що для мирного населення не зміниться майже нічого, єдині зміни стосуватимуться законодавчої системи, а саме – Кодексу сімейних законів.

Імператор наказав чоловікам готуватися до затяжної війни. Король повідомив, що у найближчі десять років, а то й усі сто, йому не потрібні податки.

Імператор із урочистими промовами «поховав» сестру і розписав жахи нового уряду: сім’ї, що складатимуться з кількох чоловіків/жінок/тварин, ритуальний канібалізм, людські жертвопринесення, зміну релігії, повернення рабовласницького ладу… Король сказав, що візьме другу дружину не раніше, ніж розлучиться з першою.

Тир уникав політики. На його думку, брехали всі, і точно не заради добробуту народу. Але поліція працювала у штатному режимі, за цим начальник стежив суворо. Не важливо, хто нагорі. Лад має бути завжди, особливо у неспокійні часи.

Каял лін Артен – людина старого зразка. Йому вже перевалило за п’ятдесят, він втратив спочатку дружину, потім дочку, пережив ворожнечу з губернатором і підозри у вбивстві, проте до служби ставиться відповідальніше, ніж дурні в самому розквіті сил.

Щоправда, пам’ять начальника часом підводить. Про те, що з материка має прибути людина для виховних розмов зі штатом, лін Артен згадав лише після того, як трохи стих ажіотаж зі зміною уряду. Зв’язок з Ілесією обірвано, тому навіть не ясно, чи встигли когось послати до підписання угоди про передачу королю Айлону земель і принцеси Шиліміель на додачу.

Можливо, начальник хвилювався даремно. Та напевне даремно! Але Тир уже восьмий день стовбичив у порту, виконуючи найбезглуздіше доручення у світі: чекав лектора з якоїсь культурно-просвітницької контори. Наче той не в змозі сам дізнатися в довідковому бюро адресу поліцейського відділку!

Скільки це ще триватиме? Лін Артен непохитний: гість потрапив у сумнівне становище через запит поліції Аєрських островів, тому бідолаху треба зустріти і забезпечити мінімальним комфортом. Назад йому шляху немає, нехай у газетах і обіцяли сприяння біженцям.

На словах усе чудово… А насправді імператорський флот уже потопив звичайний торговельний корабель, що навіть не знав про перестановку сил. Кажуть, помилково, але навіть губернатор, затятий оптиміст з інтелектом морського огірка, не радив найближчими місяцями з’являтися біля берегів Ілесії. Будь-хто скаже: якщо вже Отіс ді Емшис вважає щось поганою ідеєю, можна сміливо стверджувати, що ця ідея – найгірша з катастрофічних.

Вчора вранці прибув останній регулярний корабель, що залишив Ілесію до її, по суті, капітуляції. Як і передбачалося, лектора на ньому не було.

Тир зрадів порятунку від безглуздого завдання і відсвяткував це ковтком холодного пива в спекотний робочий час, проте зарано він розслабився! Начальник нагадав, що дешеві приватні перевізники бовтаються хвилями довше, часом у пошуках неоподаткованого підробітку зазирають у материкові порти, не вказані на маршруті. Треба почекати ще кілька днів.

Тир вважав це марнуванням часу, але хто він такий, щоб сперечатися з лін Артеном? Начальник вірить у диво, і це заслуговує на повагу.

Ну й добре… Не проблема. Все одно період у житті поганий, то краще пережити його, імітуючи бурхливу діяльність. Зараз хоч самовдоволена пика старшого інспектора Ойлафа не маячить перед очима. Цей підкаблучник тільки й уміє, що цитувати свої права. За імператора кляузи добре працювали… Цікаво, а як буде в Ельхарії? Тир вважав, що нічого не зміниться, принаймні на краще.