Так в боротьбі з собою промайнула зима. Я стала стриманішою. Мудрішою.
Щось тягло мене до Тебе. Я вже не уявляла свого життя без Тебе.
Як наркотик.
Тяга побачити тіло. Цілувати.Цілувати.
Дотик рук. І я знову Королева, Твоя, на ці дві години.
Та несподівано в життя прийшло 24 лютого. Війна. Це страшне слово.
Було чути вистріли, земля дрижала.
Чому? Чому? Я ще недолюбила! Тебе!
Я не хочу вмирати.
Я хочу жити, бачити Тебе.
На щастя, село знаходилося далеко від кордону з Росією.
Київ був далеко від нас. В місто ракети влучали двічі.
Тільки доллар по 43 гривні.
Високі ціни, дефіцит товарів. А потім товар з"явився, тільки втричі дорожче. Аби не стріляли.
Я так хочу жити. І бачити Тебе.
На четвертий день війни ми побачилися, в мене, в кінці городу, на сіні.
Довелося потайки виходити з хати, щоб батьки не почули.
Страх переповнював мою голову.
Твоя підтримка, Твої руки.
Сніг. Тобі в очі.
Мороз.
І ми під сіном. Кохаємося.
Я давно не відчувала такої насолоди. Хоча й одягнегі, холодно.
Але зі мною.
Після перемоги ми вдвох будемо згадувати цю зустріч. Правда?
#8290 в Любовні романи
#2013 в Короткий любовний роман
#3192 в Сучасний любовний роман
кохання всупереч обставинам, кохання без обмежень, кохання і шаленство
Відредаговано: 13.11.2022