Осінь 2020
Так прийшла осінь. Ти частіше став навідуватися в кафе на чай, сам, або з друзями.
Ми говорили, жартували.
Мені було приємно з тобою спілкуватися. З тобою було легко. А ще ти не пив зайвого, мені це сподабалося.
Сестра заборонила до тебе залицятися, бо ти одружений.
Ти приходив, точніше приїзджав, і я вже чекала на Тебе.
Робота в кафе - не моє основне місце роботи.
Але саме це місце змінило все моє життя.
Мені так цього не вистачало. Порозмовляти і посміятися.
А ще я любила танцювати. Ти мене запрошував на танці. Приємно.
Сам хотів. І Тобі було байдуже, що нас бачать, одружений і заміжня.
Повільна мелодія. Ми танцювали в ритм. Я відчувала себе Королевою ночі.
Які ми були щасливі. Я називала Тебе на "Ви".
Це стримувало дистанцію.
Ми бачилися кілька разів на місяць. Для мене це було завжди свято. Чай, кава, за столиком.
Я знала твої смаки. І сама готувала напої.
Я не вживаю алкоголь.
Мені імпонувало, що Ти теж неп"ющий.
Це було дружба. Нічого більшого.
#6612 в Любовні романи
#1589 в Короткий любовний роман
#2641 в Сучасний любовний роман
кохання всупереч обставинам, кохання без обмежень, кохання і шаленство
Відредаговано: 13.11.2022