Розділ 13. Еларіс

Не встиг розкласти артефакти на столи та зачаклувати ті на підзарядку цих усіляких магічних витребеньок, як вже почали збиратися перші претендентки. Хтось грайливо мені підморгував, інші навіть не збиралися витрачати свої дорогоцінні секунди навіть на привітання зі мною. Все ж не спадкоємець, тож пішов я…

Але мені, в принципі, було байдуже. Після того випадку з Кіріаною хотілося поговорити з нею, довідатися, як їй взагалі вдалося зробити те, що мені ніколи не вдавалося. І це при тому, що дівчина мало не початківець у магії. Це була дійсно дуже цікава загадка, яку хотілося якомога швидше розгадати. Як мінімум хотілося зробити це хоча б заради всіх тут присутніх, бо як виявилося, я можу прекрасно перевтілюватися без ані найменшого на те бажання. А в мої плани не вписувалося, щоб хтось постраждав.

Тому чекав дівчину, з нетерпінням позиркуючи в сторону замку. Від старовинної будівлі йшла гарненька доріжка, оперезана аркою, якою проходили всі претендентки. Але Кіріани все не було й не було. Залишалися останні хвилини й я вже думав, що дівчина не зможе прийти відбір і доведеться влаштувати його другий тур, щоб все було за правилами. Але ні – вона таки з’явилася. В тій самій сукні, що немов змушувала її сіяти. Хоча, може то все була присутність мого братика поруч із нею?

Мимоволі стиснув руки в кулаки, з усієї сили впиваючись кінчиками пальців у долоні. От чому? Що вона забула поруч з ним? Ще й так посміхалася… Щоб брат і міг викликати в когось посмішку? Та не повірю. Чи це вона хоче, щоб я так приревнував її до себе? Але коли б встигла. Вона явно йде з того місця, де допомогла мені. Отже, це все Сканіл і він нас бачив… Але, що він взагалі зробить? Ми ж не порушували жодних правил, а просто…виходить, тренувалися.

– Не підходь більше до неї! – прошипів, коли брат став поруч зі мною. Якось саме вирвалося з рота і даремно я не стримав рота на замку.

– Ти забуваєшся братику, – посміхнувся Сканіл якоюсь більш вилюднілою посмішкою. Це так на нього Кіріана вплинула?

– Вона одна з претенденток в мої майбутні дружини. А от ти до неї навіть не смій наближатися. Вона й так вже достатньо встигла побачити, – м'яко натякнув на нещодавні події. 

– Кіріана не схожа на тих твоїх пасій. Краще забудь про неї, – заледве стримувався, щоб не показати братику його місце. Давно вже час було це зробити.

– Кіріана, ммм… Яке гарне й простеньке ім’я. Ось це мені в ній подобається. Знаєш, рідко бачиш ту, що ганяється за тобою не через твій статус. Точніше, якій взагалі байдуже, хто ти такий. Вона просто насолоджується твоєю компанією…– почав перелічувати Сканіл, поки ідре Фронляйн зачитувала правила. І як же мені хотілося стукнути його. Ну хоча б разочок... – Ось тільки магія у неї… Геть не відчуваю. Мабуть, зараз і вилетить.

– Ось і на краще. Хай буде подалі від тебе.

– Е ні, братику. Якщо вона вилетить, я точно залишу її тут. Місце моєї фаворитки досі вільне, – зухвало посміхнувся він. 

– А як же Кельнія? – та сама, що вже давно повинна була відреставрувати зал.

– Та що ти зі своєю Кельнією причепився? Краще про Кіріану подумай. Коли ж там її черга буде…

– Вона нізащо не вилетить, навіть не сподівайся, – прошипів, щиро вірячи, що так і буде.

В інакшому разі буде не смішно. Якщо вона покине замок, я зможу залишатися на його території лише в образі лева. А так за порядком справ не встежиш. Бо не перевтілитися я не зможу через те, що вона зникне кудись з арфочкою, що навіть зараз допомагає нам обом. Мені вже лиш залишатися людиною, а от її магію підтримує ще й як. Сподіваюсь, вона таки пройде цей дурнуватий етап, бо я не уявляю, що накою, якщо Сканіл знову протягне до неї свої брудні ручки.

І ось перші претендентки пішли, всі як одна забираючи по черзі найпотужніші артефакти. З тугою стежив, як віддаляється хмаринка – подруга Кіріани. Вірив, що вона одразу вилетить, а виявилося, що та дуже навіть достойна претендентка на корону. Ну а далі дівчата обирали прикраси по тому, чи пасують вони до сукні й звісно, що вилітали, поки самі того не усвідомлюючи.

Але навіть це не врятувало Кіріану, бо коли вона підійшла до столиків, потужних артефактів на них вже давненько не було. Дівчина задумливо обходила не таку вже й велику кількість прикрас, так нічого й не обираючи. А я десь у підсвідомості сподівався, що в ній прокинеться та сама хитрість, пронирливість… та що завгодно, аби вона лиш залишилася на цьому відборі.

– Нічого не хочете обрати? – врешті промовив, дивлячись як Кіріана банально застигла на місці, не відводячи погляду від прикрас.

– А столик можна? – посміхнулася вона до мене, але я спохмурнів, розуміючи, що ну ось і все – за кілька хвилин вона вилетить.

– Боюся, що ні, – а цей паскуда братик вже посміхався, розуміючи, що незабаром почне втілювати у життя раніше озвучений план.

– Але це обов’язкова умова! Щоб потрапити до наступного етапу відбору у вас має бути якийсь артефакт, – вирішив хоч якось вплинути на неї. Ну не вилітати ж дівчині за просто так. Хай хоч щось обере. Може прикраса виявиться подвійною обманкою і у її чарівних долоньках матиме якусь вагу?

– Ну якщо так, то я вже давно обрала цей, – посміхнулася вона, вказуючи на мою арфочку, яка прикрашала її тонку шийку.

Кіріана поволі віддалилася, а погляд Сканіла вже був спрямований не на неї, а на мене. Впізнав таки артефакт. А я думав, що забув. Все ж в дитинстві ми досить рідко гралися. Більш зблизилися вже підлітками й коли отримали першу повноцінну владу в руки, знову віддалилися.

– Отже, артефакт обрав її, – протягнув той, вишукуючи поглядом Кіріану.

– Швидше вона його, – промовив, також переводячи погляд до претенденток.

– Ну, це все одно не змінить моєї думки.

– Хто б сумнівався, – протягнув я, дивлячись, як до нас прямує наступна претендентка.

Ну а потім почалася суцільна катавасія. Всі почали бігати одна до одної перевіряти свої артефакти. Навіть не міг видобути поглядом у натовпі постать Кіріани. Коли ж помітив, як вона віддаляється, поспішив за дівчиною. Вже розумів, що та ж явно надумала собі хтозна чого, але розумнішої за неї точно не бачив ніколи у своєму житті. Щоб це обійти систему, взявши артефакт не зі столу… Додуматися до такого могла лише вона. Все ж за правилами артефакт претендентка повинна була отримати в замку, під час проведення відбору, формальний початок якого починається ще з того дня, коли перші претендентки отримують свої листи.