Ліс прийняв мене без звуку. Дерева розступилися, ніби знали моє ім’я. Монстри вийшли з тіні — високі, мов витягнуті з темряви, з очима, що світилися, як болотні вогники. Я не втекла.
-Вона готова, — сказав один з них голосом, що шелестів, як листя.
Страх покинув мене не одразу. Він відступав крок за кроком, як звір, що зрозумів: здобич стала мисливцем.