Глава 24 Кохання короля

Глава 24

Кохання короля

Королі і вся середньовічна аристократія ніколи не могли одружуватись за покликом серця – переважали політичні і майнові інтереси. Так і король Філіп одружився на Берті Голландський заради миру і приєднання землі до свого домену.  Вона  народила йому пятеро дітей, але про кохання тут не йшлося.

На одному з балів Філіп побачив красуню Бертрад де Монфорт дружину графа Анжу Фулка  IV.  Після смерті в 1087 році отця Бертрада опинилася під опікою дядька (брата матері), графа д'Евре Гільйома, який видав її заміж за старого графа Анжуйського Фулька IV Ле Решена, який розлучився зі своєю четвертою дружиною через кровну спорідненість. Натомість Фулк пообіцяв свою допомогу герцогу Нормандії Роберту Куртгезу проти повсталих дворян графства Мен. Шлюб був укладений в 1089 після придушення повстання в Мені. Бертрада стала п'ятою дружиною Фулка, народивши одного сина, який пізніше успадкував титул, як Фулк V.

Краса Бертрад зачарувала короля Філіпа. Він весь вечір не відходив від неї, говорячи компліменти.

- Графиня. Богіня Афродіта померкла б в порівнянні з вами.

- Ви лестите мені, ваша величність, але мені все одно приємно. Дякую вам.

- Це не лестощі, а щира правда. Я в захваті від вашої краси подарованної вам Богом.

Як вам живется з графом Анжу?

- Про це краще не говорити. Граф значно старший за мене і мене не питали, чи хочу я бути його дружиною.

- Я вам співчуваю. Сам я теж одружився з політичних мотивів. Франції потрібен був мир.

- У вас все ж був вибір, ваша величність. Ви чоловік, а дівчат у нас не питають кого вони хочуть.

- Бертрад. Дозвольте вас запросити на танець басданс.

- Ой, що ви, ваша величність! Я погано танцюю. Мій чоловік вже старий і ніколи не танцює, тому і я не маю такої змоги, хоча танці люблю.

- Прошу вас. Доставте королю задоволення. Я вас навчу потрібним рухам.

Філіп взяв Бертрад за руку – вона просто палала. Вони почали танцювати і до них приєднались всі придворні. Так пройшов той вечір. Граф Анжу мовчки спостерігав за залицянням короля до його дружини і думав, яку вигоду можна від цього отримати.

Наступного дня весь Париж обговорював нову фаворитку короля Бертрад де Монфорт.

Це занепокоїло королеву Анну.

- Філіпе, сину мій. Що це на вас вчора найшло? Ви не відходили від Бертради. Берта не задоволена і ревнує.

- Мамо.  Берта була вже гладкою, коли я одружувався з нею по політичним мотивам, а тепер, після народження дітей, вона схожа на пивну діжку. Я її не кохаю.

- Філіп. У вас з Бертою п’ятеро дітей. Ти про них подумав?

- Так, подумав. На них чекає така ж сумна доля, що й на мене – одруження без кохання.

Вас батько князь Ярослав теж видав заміж за короля Франції, можливо, проти вашої волі. Я не правий?

Це був болючий удар для Анни.

- Філіп правий. – Подумала Анна. – Я кохала Пилипа. Через мене втікла і пропала моя  дочка Емма. Вона не хотіла йти заміж за нелюбого.

- Сину мій. Ніхто тобі не забороняє кохати Бартраду, але роби це так, щоб не привертати уваги двору і церкви.

- Я король, мамо, а брехня королям не личить! – Відрізав Філіп.

Все ж, пораду матері Філіп врахував і зустрічався в Бертрадою вже більше в приватній обстановці, але чутки поповзли. Граф анжуйський дивися на це крізь пальці і використовував на свою користь. Представники анжуйської знаті постійно воювали один з одним, а король визнавав його верховним правителем і графом Анжу.

Філіп і Бертрада інсценували викрадання 15 травня 1092 року і вона стала його дружиною та королевою. Попередньо  король Філіп розлучився зі своєю першою дружиною Бертою. Це був страшний європейський скандал! Шлюб, здійснений в порушення церковних канонів, викликав обурення вищого духовенства.

- Король не має права порушувати священні узи шлюбу освячені церквою! – Обурювався єпископ Іво Шарстрський.

Більш прагматичні єпископи були на стороні короля.

- Не треба засуджувати Філіпа, адже королівська влада від Бога. – Заспокоював єпископ Парижу Жофруа Булонський.

Королю Філіпу спочатку було байдуже. Він нарешті був щасливим і щиро кохав свою нову дружину Бертраду.

- Бартрада, люба, я нарешті живу так, як хочу. – Говорив Філіп. – Ти кохаєш мене?

- Так, коханий! Але мене засмучують ці цинічні святоші, зокрема єпископ Іво. Він в своїх проповідях ганьбить нас.

- Я покараю цього ханжу і лицеміра! Даю тобі слово.

Король вирішив взяти єпископа Іво Шарстського під варту.

- Лицар Рішар де Пуатьє.  Арештуйте єпископа Іво Шарстрського за заклики до державної зради і привезіть в Париж.

- Слухаюсь, ваша величність. – Відповів лицар.

Старий воїн і сам терпіти не міг церковників, які постійно погрожували відлученням від церкви і пеклом. Він негайно вирушив в дорогу із загоном стражників.