Глава 21 Емма

Глава 21

Емма

Емма отримала у Франції чудову освіту. Знала кілька мов, історію, математику, медицину і до того була ще й дуже гарна. Вона майже щоденно стала спілкуватись з печерським монахом, який розповідав їй про Київ.

- За легендою Київ заснували три брати Кий, Щек, Хорів і сестра Либідь. Побудували вони собі укріплення на правобережних горах Дніпра: Київський, Замковій і Щекавиці, а потім це стало одним містом Києвом на честь старшого брата.

- А ким був старший брат? – Запитала Емма.

- Візантійські літописи свідчать, що Кий був князем племені полян і освіту отримав у Константинополі при дворі імператора Юстиніана І. Він мав велику честь від царя, там же прийняв християнство, а потім повернувся на батьківщину і заснував місто.

- А що це за монастир, в якому ти прийняв постриг?

- Монастир заснували монахи Антоній і Феодосій. Вони викопали печери на схилі гори і проповідували там слово Боже. Тому монастир і називається Печерський. Пізніше там було побудовано церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Нині це головний монастир Русі і Оукраїни.

- Як би я хотіла все це побачити! Це батьківщина моеї матері і моя теж! – Вигукнула Емма.

- Там зараз неспокійно. Міжусобні чвари між братами королеви Анни, та ще й половці нападають.

- Розповідай далі. - Попросила Емма.

- Навколо Києва росте густий ліс, а річка Дніпро, мабуть, найширша в Європі. По ній пливуть лад’ї з варяг в греки, а купці привозять свої товари.

- Мати мені казала, що чоловіки і жінки в Русі дуже гарні. Вона мені призналась, що в шістнадцять років закохалась в дружинника Пилипа.

- Пилип зараз воєвода в Новгороді і виграв багато битв.

Так Київ і Русь стали приходити до Емми у снах. Вона мріяла побачити Батьківщину, але у короля Філіпа були інші плани. Він хотів приєднати до свого домену Бургундію.

Коли Еммі виповнилось девятнадцять років, Філіп викликав її до себе в палац.

- Емма. Ти маєш вийти заміж за графа Рено ІІ. Тоді Бургундія буде наша. – Промовив Філіп.

- Ваша величність. – Емма зробила напів глузливий реверанс. – У мене інші плани. У цього графа Рено розум малолітньої дитини і я не хочу бути його черговою іграшкою.

- Емма! Ти маєш підкоритися волі короля! Це політика!

- Я подумаю, ваша величність. – Знову реверанс і Емма пішла.

Вільнолюбивий характер Емми протестував, що нею торгують, як кіньми на ринку.

Вона попросила захисту у матері. Анна сумно мовчала, а потім сказала.

- Емма. Доньки королівського роду мають коритися волі чоловіків. Саме так я стала королевою Франції, підкорившись волі батька Ярослава.  Така наша доля.

- Мамо. Граф Рено ІІ малолітній дикун. Він зі своїм братом Етьєном тільки й знає, що бігати на полювання і попутно гвалтувати сільських дівчат. Про його попойки вся Франція гуде. Я не вийду за нього заміж!

Втративши надію на підтримку, Емма почала розробляти план втечі з метою попасти в країну Русь. Монах Микола відразу помітив, що Емма сумна.

- Вас щось турбує, принцесо? – Спитав він.

Емма підняла на нього свої блакитні очі і з них потекли сльози.

- Мене хочуть видати заміж за не коханого. Я хочу втекти в Русь. Ти мене не зрадиш?

- А як же мати? Вона буде дуже нещасна.

- Я напишу їй з дороги. Ти поїдеш зі мною?

- Я вільний монах і готовий вас супроводжувати, принцесо.

Монах Микола Мирний купив повозку з мулом, зібрав запас харчів і через день чекав на Емму в умовленому місці. Ранком Емма, одягнута в простий темний одяг монашки, під час завозу в палац продуктів, непомітно пройшла повз сторожу і зустрілась з Миколою.

- Ще є нагода передумати, принцесо. На нас чекає важкий і небезпечний шлях. Я навіть меч і кинджал з собою прихопив. Поцупив у п’яного стражника, прости мене Господи.

- Ні, Микола. Я твердо все вирішила. Нам пора в дорогу.

Вона сіла в повозку, на якій був намет від сонця і дощу. Монах взяв мула за повід і пішов попереду. Вийшовши на основну дорогу, вони зустріли обоз купців, що їхали до Німеччини і приєднались до нього.

- Куди подорожуєте? – Запитав один з купців.

- Ми разом з монашкою маємо намір зробити паломництво в Святу землю. – Відповів монах Микола. – А найближча наша мета це Мюнхенське абатство.

- Ми теж в ту сторону їдемо. Моліться за нас грішних, щоби наша подорож була вдалою.

На ніч вони зупинились в якомусь селі і почав накрапати дощ. Купці пішли в трактир, а погонщики ночували в повозках.

- Лягай біля мене в наметі, Миколо. – Сказала Емма. – Дощ посилюється.

- Я простий монах, а ви принцеса. Хіба так можно?

- Тепер я теж проста монашка.Тільки не дозволяй собі зайвого.

Так вони і ночували, зігріваючи один одного своїм теплом.