Глава 19 Король Філіп І

Глава 19

Король Філіп І

Син королеви Анни Філіп був визнаний королем в 1060 році без будь яких ускладнень після смерті батька короля Генріха І, але самостійно правити Францією не міг. Опікуном його став граф Фландрський Бодуен одружений на тітці юного короля. Бодуен сповна використав своє регентство для власного збагачення, але через шість років помер.

Повновласним королем став пятнадцятирічний Філіп. Ця звістка застала Анну в замку Крепі.

- Рауль, я маю поїхати в Париж і привітати сина. – Прохальним тоном сказала Анна.

- Ти ж розумієшь, Анно, що там тобі раді не будуть.

- Думка двору мене не обходить. Я хочу, щоб Емма і Гуго присягнули королю Філіпу та не стали ворогами в боротьбі за владу, як часто буває. Вони рідні сестра і брат.

- Це благородний намір, люба. Ідь, але скоріше повертайся.

Анна виїхала в цей же день. В Санлісі взяла  з собою в дорогу дочку і молодшого сина.

В Париж вони в’їхали під вечір де сморід від вуличних нечистот заставляв затулити їм носи. Король Філіп вже був попереджений сторожею на воротах і чекав на матір.

- Вітаю тебе, мій дорогий син. Твій батько Генріх дивиться на тебе з небес і радіє.

Філіп стриманно привітав матір, сестру і брата.

- Що привело вас в Париж? – Спитав він.

- Я хочу, щоб просто зараз Емма і Гуго присягнули тобі на вірність, як королю Франції.  Щоб між вами рідними ніколи не було підлої ворожнечі. Щоб ви завжди були єдиною родиною.

Філіп посміхнувся. Він зрозумів щиросердний намір матері, розчулився і обійняв Анну, сестру і брата. Емма і Гуго прочитали заготовлений текст присяги, стоячи на колінах перед королем.

- Ми присягаем тобі на вірність. – Сказали вони.

Після нічного перепочинку, вони виїхали в зворотню путь під недоброзичливими поглядами деяких дворян.

Реальна влада короля Філіпа поширювалася лише на територію домену - землі навколо Парижа та Орлеана. Могутні васали монарха формально визнавали його вищу владу над усім королівством, але водночас проводили незалежну політику. Багато з них були сильнішими за Філіпа. Так, нормандський герцог Вільгельм ще за життя Бодуена Фландрського в 1066 завоював Англійське королівство і був могутнішим за короля.

Опікун Філіпа і не міг, і не хотів заважати герцогу, що припадав йому ще й зятем.

На початку свого правління Пилипу вдалося розширити межі домену. У Анжуйському графстві в 1067 році розгорнулася війна між двома братами - Жоффруа Бородатим і Фульком Рудим. Фульк переміг і кинув брата у в'язницю, а щоб добитися від короля визнання своїх прав, передав йому своє родове володіння — графство Гатіне (1068).

Схожі перспективи відкрилися перед Філіппом у Фландрії. Тут після смерті його кузена Бодуена VI брат покійного Роберт Фризький почав заперечувати владу своїх малолітніх племінників. Філіп підтримав останніх: він викликав Роберта до себе на суд, а коли той відмовився їхати, рушив у Фландрію війська. Роберт потрапив у полон, але кастелян Сент-Омера всупереч волі короля відпустив його. У вирішальній битві при Касселі 22 лютого 1071 Роберт Фризький здобув перемогу: його племінник Арнульф загинув, Філіп зміг врятуватися втечею. Після цього Філіпу довелося визнати Роберта графом Фландрії, але оскільки вони обоє були зацікавлені в союзі проти англонормандської монархії, король одружився з падчеркою Роберта Бертою Голландською і отримав права на абатство Корбі на Соммі.

Так жила в міжусобних війнах середньовічна Франція.