Глава 18 Опала

Глава 18

Опала

Після втручання Папи римського Олександра ІІ розрив шлюбу графа Валуа з Хакінезою був анульований. Скандал розростався і поширювався по Франції.

- Дружина не зраджувала графа. – Казали одні придворні.

- А чому ви такі впевнені? – Заперечували інші. – Єпископ сам бачив, як Хакенеза фліртувала з чоловіками. Може ви скажете, що святий отець брехун?

Граф Валуа настояв на своєму і королева Анна офіційно стала його дружиною і цей шлюб освятив  місцевий єпископ. Галас став ще дужчим. Тепер розкол був і серед духовенства.

Папа Олександр ІІ вагався.

- Яка ваша думка, кардинали, щодо цієї історії? – Запитав він.

- Потрібно трохи почекати, поки вщухнуть емоції, а вже потім вирішувати. Граф Валуа Рауль де Крепі могутній феодал і його допомога церкві дуже важлива. - Радив один.

- Треба написати листа королеві Анні. При її регентстві війна у Франції припинилась і народ її обожнює. – Говорив другий.

- Єресь  треба знищувати, а єретиків, що порушують закони церкви карати! – Відрізав третій.

Папа римський написав листа Анні:

- Слух про ваші чесноти, чудова діво, дійшов до наших вух, і з великою радістю чуємо ми, що ви виконуєте в цій дуже християнській державі свої королівські обов'язки з похвальною старанністю та чудовим розумом. Ця неприємна історія скоро забудеться, а поки що ми радимо вам жити з шановним графом Валуа окремо.

Анна ввічливо подякувала папі за похвалу, але вимогу жити окремо від чоловіка проігнорувала. В результаті Рауль був відлучений від церкви. Відлучення було знято лише після смерті Хакенези, коли папа Григорій VII визнав шлюб Рауля та Анни. Анна продовжувала багато часу проводити в замку Крепі, що належав Раулю, хоча іноді і з'являлася при дворі свого сина Філіпа I.

Папа римський віддав наказ не згадувати ім’я королеви Анни в хроніках  і церковних актах. Таким чином він карав її за непокору. Анна, все ж, ще шість років продовжувала керувати Францію і підписувалась Анна регіна. Вона встигала скрізь: виховувати та навчати дітей, облаштовувати Санліське абатство, керувати Францією і знаходити час для чоловіка.

Граф Валуа Рауль де Крепі не прощав образ завданих йому і, особливо, Анні. Єпископ Вердена був його кровним ворогом, тому що анулював його шлюб з Анною.

В 1066 році Рауль висунув ультиматум до верденського єпископа виплатити йому велику суму грошей, в якості моральної компенсації, але отримав відмову.

- Я знищу цього гладкого щура. – Говорив він Анні.

Вона заспокоювала його. Нагадувала про християнське прощення.

- Рауль. Залиш в спокої цього старого дурня.  Ми живемо разом мирно і щасливо. Не покидай мене.

- Ти хочеш бути доброю для всіх, а мене пече гнів на тих, хто хоче зруйнувати наше життя.

Умовляння Анни не допомогли і Рауль розорив графство Верден, а його столицю спалив.

Після цього вже ніхто не хотів стати ворогом для графа Валуа. Його володіння разом із землями самої Анни були найбільшими у всій Франції.

Наступні чотири роки були щасливими для Анни і Рауля. Вони разом їздили на полювання, святкували церковні свята та дні народження, влаштовували бали і кохались.

- Анно, я чітко пам’ятаю той день коли вперше тебе побачив в Реймсі ніби це було вчора. Ти так велично сиділа на коні в своїй рожевій сукні, а твоє світле волосся буле осяяне сонцем. Я був заворожений цим видовищем.

- А я тебе запам’ятала на моєму весіллі. Ти підійшов привітати мене останнім і так подивився на мене, що я все зрозуміла. Потім ти не захотів приймати участь в подальшому полюванні, щоб бути ближче до мене. Ти нічого не говорив, але я все знала.

- Наші душі створені одна для одної і це є воля Божа.

- Рауль. Скоро мій син стане повноправним королем. Ти будеш підтримувати його?

- Завжди і до самої смерті. Я клянусь тобі в цьому.

- Мені здається, що я мало приділяю уваги дітям. Емма під повним впливом духовенства і стала дуже набожною. Гуго навпаки бешкетує і нікого не слухається. Каже, що для нього - принца латинь не потрібна, а лише володіння мечем і арбалетом.

- В тебе чудові діти, Анно, а ти прекрасна мати. Дай Боже вам всім щастя. Розкажи мені про свою країну Русь і свій народ.

- Русь – це маленька частина моєї країни біля Києва. Назва походить від річки Рось, де жило племя россолан, а також полян. Є також і інші племена тиверці, сіверяни, древляни.

- У вашій країні живуть різні народи? – Запитав Рауль.

- Ні. Це окремі родові групи і візантійці назвали нас слов’янами. Ми всі говоримо на одній мові, а спілкуємось словами, тому ми слов’яни.  Згідно з грецьким істориком Геродотом ми нащадки кимерійців, скіфів, аорсів, россолан і слов’ян. Поруч з нами жило багато народів: готи, гуни, нормани, болгари, мад’яри. Таке велике різноманіття нас і породило, що видно по красі наших жінок та чоловіків.

- А як називається вся ваша країна, якщо Русь це лише маленька область?