Глава 15 Король Генріх

Глава 15

Король Генріх

Генріх по суті був нещасною людиною, поки не одружився з Анною Ярославівною.

Постійні палацові інтриги, сварки з братами за першість, прохолодне ставлення до нього матері, яка більше любила молодшого сина Роберта, переживання за смерть старшого брата Гуго і батька, нареченої та дружини. Все це спустошувало Генріха і забирало духовні та фізичні сили.

В 1015 році батько Роберт ІІ оголосив його герцогом Бургундським, а після смерті старшого сина спадкоємцем престолу і це спричинило війну з матір’ю, братом Робертом і васалами. Незважаючи на протидію королеви Констанціі, що мала надію коронувати свого улюбленого сина Роберта, Генріха було короновано королем Франції в соборі  Реймса в 1027 році за традицією Капетингів за життя батька. На той час правила першонародження у Капетингів не існувало, тому претензії Констанції були небезпідставними.

Одразу ж після смерті Роберта ІІ 1035 року починається відкрита боротьба Генріха з Робертом та Констанцією, що спираються на підтримку великих васалів та амбіційного Еда де Блуа. Новий король заручається підтримкою імператора Священної Римської імперії Конрада ІІ та особливо герцога Нормандії Роберта, якому в обмін на військову допомогу віддає території у французькому Вексані. Матір Констанція помирає 1034 року і Генріху вдається за допомогою нормандців подолати опір васалів. Однак, щоб покласти край чварам, він змушений віддати Бургундію молодшому братові, який став родоначальником герцогського роду. Війна з Едом де Блуа та його прибічниками, на боці яких бере участь другий брат Генріха Ед, продовжується. Після взяття Санса, полонення Еда і загального виснаження, війна припиняється 1039 року. Королівська влада у Франції була у той час слабка, але ще більш вона ослабла внаслідок інтриг матері Генріха, Констанції, і політики нормандських герцогів, яким Генріх примушений був робити великі поступки, щоб утвердитися на престолі.

Після смерті герцога Нормандії Роберта 1035 року Генріх намагається скористатися малолітством його позашлюбного сина Вільгельма для поширення свого впливу на Нормандію. Його армія відбирає назад землі у Вексані і проводить спустошливі вторгнення, дедалі більше поглиблюючись у нормандські володіння.

Одночасно Генріх висуває до нового імператора Священної Римської імперії Генріха ІІІ претензії на Лотарингію. Коли імператор викликає Генріха на поєдинок, останній воліє втекти, тим більше, що ситуація в Нормандії ускладнюється і Вільгельм Нормандський просить допомоги.

Заколот васалів Вільгельма охоплює Нижню Нормандію, Генріх стає на бік свого молодого племінника, якого пізніше називатимуть Вільгельмом Завойовником, в придушенні заколоту. 1047 року Генріх допомагає Вільгельму в вирішальній перемозі над васалами в битві в долині дюн біля Кана.

Але вже через декілька років, коли Вільгельм, який був кузеном короля Англії Едуарда Сповідника, одружується з Матильдою, донькою графа Фландрії Бодуена V, Генріх, занепокоєний посиленням його могутності, переходить до відкритої ворожнечі з колишнім союзником, підтримує його ворогів і знову вторгається до Нормандії.

У 1054 році в битві при Мортемері його військо зазнає поразки, і Генріх тимчасово примиряється з Вільгельмом. В 1058 році Генріх знову атакує Нормандію і знову зазнає поразки в битві при Варавілі. Військові невдачі Генріха в Нормандії призвели до дедалі більшого посилення Вільгельма Нормандського. Васали Генріха, в тому числі і його рідний брат Роберт Бургундський, визнавали його владу лише теоретично.

Протягом всього часу перебування Генріха на престолі, майже безперервних кровопролитних чвар, голоду, королівська влада, вкрай послаблена, здобула лише Сеноне, втративши Бургундію.

Саме в цей час французькі єпископи проголошують Божий мир і Боже перемир’я, тому навряд чи можна назвати життя короля Генріха безхмарним. Його щастя було лише в родині та улюбленій дружині Анні. Безкінечні походи і душевні рани підірвали його здоров’я.

- Я відчуваю наближення смерті, Анно. Бережи наших дітей. – Прошепотів Генріх засинаючи.

- Не думай про смерть, любий. Ти ще зовсім молодий. Тобі всього п’ятдесят вісім років.

- У мене болить серце і душа. Лише ти даєш мені спокій.

Передчуття не обманули короля Генріха. Через три місяці 4 серпня 1060 року він помер.