Глава 13 Королівська родина

Глава 13

Королівська родина

Філіп ріс міцним, здоровим хлопчиком, успадкувавши кров норманів, русів і галів. Анна приділяла йому більшість свого часу і слідкувала за гігієною оточуючих. Його купали в настоях духмяних трав і королю подобався запах сина.

- Від Філіпа пахне лісом і твоїм молочком. – Казав він Анні.

- У нього твої очі, губки і ніс. Він буде славним королем. Повертайся додому частіше, Генріх.

- Важка доля бути королем в наш час у Франції. Я маю вирішувати всі конфлікти і приборкувати непокірних. Я б хотів ніколи не розлучатись з тобою, Анна.

В повсякденних турботах пройшло пів-року і наступила зима. Королева виносила Філіпа на терасу в спеціально зроблений маленький будиночок, щоб син міг спати на свіжому повітрі і це всіх дивувало.

- Не треба ризикувати здоров’ям спадкоємця. – Нашіптував обережний єпископ Роже. – У нас так не прийнято.

- В моїй країні Русі діти завжди сплять на свіжому повітрі і виростають здоровими. Франції потрібен сильний король. – Заперечувала Анна.

Весною Анна відчула, що знову вагітна. Цього разу її почало нудити.

- Дивно, що одна вагітність не схожа на другу. – Подумала Анна. – З Філіпом такого не було.

Вона пішла у вежу до алхіміка, щоб він щось порадив. Магнус Марсельський в цей час випарював сечу і стояв страшний сморід.

- Що ви робите?! – Запитала Анна, затуляючи ніс.

- О, вітаю вас, ваша величність. Я знайшов філософський камінь, якій світиться в темряві.

Подивіться на це чудо!

Алхімік зачинив ставні і зняв тканину з реторти. Вона світилася блакитним вогнем.

- Це велике відкриття. Вітаю вас. – Промовила Анна. – Тепер у вас золота буде вдосталь.

- З цим поки що є деякі проблеми, але я відчуваю, що вже близький до мети. А що вас привело до мене, моя королево?

- Я відчуваю, що вагітна і мене нудить. Що ви можете порадити?

- Вітаю вас з гарною новиною. Вам потрібні кислі продукти. Лимон, кисле молоко, а ще візьміть цю траву. Її треба запарити і пити по пів-чашки тричі на день.

- А дитині це не зашкодить?

- Це природні продукти, а природа – це наша мати. Пийте сміливо і все буде добре.

Анна врахувала пораду алхіміка і їй дійсно стало краще. Через два місяці вона сповістила про вагітність Генріха. Король знову прилетів з чергового походу і всю обцілував.

- Бережи наших діток, люба. І себе бережи. Ти моє щастя, послане Богом.

Король замовив богослужіння за здоров’я королеви і його дітей по всій Франції.  Співали дзвони, єпископи і паства старанно молились, просячи божого благословення для королівської родини. Анна стала більш обережною, обмежила прийоми і більше була на самоті. Ближче до осені Париж почав хворіти на невідому хворобу і алхімік порадив не пускати до королеви сторонніх. Він порекомендував всім промивати ніс і горло солоним розчином, що і було зроблено. Ніхто з оточення Анни не захворів. Наближався час пологів. Знову біль схваток, роди і нарешті радісний вигук.

- Ви народили хлопчика і дівчинку, ваша величність! У вас двійня!

Змучена Анна лише щасливо посміхалась. Вся Франція святкувала народження королівських спадкоємців і ніхто не міг припустити, яка трагічна доля на них чекає.

Увага Анни тепер була на трьох дітей. Вона робила все, щоб її діти росли здоровими і щасливими. Маленький Філіп з цікавістю приглядався до своєї сестри і брата. Король Генріх назвав їх Емма і Роберт на честь діда. Духовенство урочисто провело процедуру хрещення, а через два роки Анна народила ще одного сина, якого назвали Гуго. Анна виконала свою обіцянку – у неї була велика родина.