Глава 12 Пилип чи Рhilippe

Глава 12

Пилип чи Рhilippe

Роди у Анни почались 23 травня 1053 року. Схватки були болючими, але її хвилювало лише, щоб народився син. Коли нарешті все скінчилось всі вигукнули.

- У вас народився син, королева! Вітаємо! У короля є спадкоємець!

Цю радісну новину підхопив весь Париж, а потім і вся Франція. Король Генріх був сам не свій від щастя. Він цілував Анну і шепотів ніжні слова подяки. Його заповітна мрія збулась.

Церковні дзвони було чути по всій Франції. Країна святкувала. Духовенство відразу почало радитись, як назвати спадкоємця престолу. Були гарячі дискусії, але король сказав.

- Сина назве Анна. Я їй це пообіцяв.

Хитрун єпископ Роже, як завжди був поруч.

- Як ви себе почуваєте, ваша величність?

- Вже краще, святий отець. Прошу купати сина кожен день в теплій воді при мені. Я хочу все бачити.

- Як накажете, ваша величність.

Роже вже знав, що сперечатись марно.

- Пора подумати про ім’я спадкоємця трону. – Обережно почав закидати Роже.

- Я сина вже назвала, ще до родів. Його ім’я Пилип.

Здивуванню єпископа не було меж.

- Але у Франції немає таких християнських імен. Може краще назвати його Робертом на честь діда?

- Моя країна Русь теж християнська і в ній ім’я Пилип є! – Твердо наголосила Анна. – Робертом я назву другого сина.

Єпископ Роже зрозумів, що розмову закінчено і пішов. Коли він розказав про це королю Генріху, той лише розсміявся.

- А що тут поганого, коли в мого сина буде унікальне ім’я вперше у Франції? Ви вважаєте, що мій син не вартий такої честі?

- Зовсім ні, ваша величність! Але що скажуть люди?

- Я король і моя воля священна. Думка простолюдинів, чи навіть дворян мене не цікавить.

Буде так, як захоче Анна.

- Добре, ваша величність. Я буду просувати це нове ім’я серед духовенства і дворянства.

Двір дійсно розділився. Одні дивувались, іншім було байдуже і лише граф Валуа Рауль де Крепі та герцог Орлеанський Анну підтримали, хоч мотиви у них були різні. Дискусії продовжувались, а маленький хлопчик смоктав материнське молоко і солодко спав в своєму ліжечку. Роже кожен день доповідав Анні про свої досягнення.

- Вчора я важко доводив вашу правоту щодо імені сина лицарю Гослену де Шоні. Той довго сперечався, але потім погодився.

Це була безсоромна брехня. Лицаря Гослена де Шоні більше цікавили мисливські собаки і турніри ніж ім’я майбутнього короля. Роже просто набивав собі ціну і наступного дня все повторювалось. Єпископ не хотів казати Анні неприємні речі: в духовенстві почало назрівати невдоволення самостійністю королеви. Архієпископ Реймський в перервах приступів подагри бурчав, що жінка зроблена з ребра Адама і має слухатись чоловіків.

Наближався день хрещення сина Анни. У Франції це відбувалось на восьмий день після народження. Хрещення мало відбутися в церкві Сен-Жермен-де-Пре на лівому березі Сени.

Анна увійшла в церкву з сином на руках вся в білому і підійшла до вівтаря, де вже стояв єпископ Роже. Він промовив молитву і тричі окропив голівку дитини святою водою і одягнув золотий хрестик, а потім проголосив.

- Нарікаю тебе іменем Пилип!

Ледь чутний гомін пронісся по церкві. Король Генріх сяяв від щастя, стоячи поруч з Анною. Та коли робили запис у церковній книзі реєстрації хрещення записали сина Анни

Рhilippe, що читається, як Філіп. Так вперше і з’явився король Франції Філіп Перший.