Глава 9 Серньовічний Париж

Глава 9

Серньовічний  Париж

Середньовічний Париж був одним з найбільших міст Західної Європи. Його історія охоплює періоди правління чотирьох королівських династій — Меровінгів (V—VIII століття), Каролінгів (VIII—X століття), Капетингів (X—XIV століття) і Валуа (XIV—XV століття). З давніх часів місто було поділене на три умовні частини — острів Сіте, північне правобережжя і південне лівобережжя, кожна з яких мала свої індивідуальні особливості розвитку. З північного боку середньовічний Париж межував з пагорбом Монмартр, а на півдні — з більш похилими пагорбами Сент-Женев'єв (в районі яких утворився знаменитий Латинський квартал) і Монпарнасом. Приблизні кордони середньовічного міста збігаються з територією, яку сьогодні займають перші шість округів Парижа і частина VII округу.

Місто активно розвивалось на основі галло-римської Лютеції в епоху Меровінгів, але за Каролінгів втратило столичний статус, а з ним й минулу політичну вагу і торгову жвавість. В епоху Капетингів місто швидко надолужило втрачене й стало впливовим університетським центром Західної Європи, а також найавторитетнішим європейським центром теології. Упорядкування середньовічного Парижа завершилося в основному у XIII столітті, в першій половині XIV століття розростання міста тривало, але надалі призупинилося. На першу половину XV століття припав період занепаду столиці (за роки Столітньої війни вона втратила близько половини населення і місцями була зруйнована), але до кінця Середньовіччя Париж відновився і почав знову розширюватися.

Символом середньовічного Парижа є Собор Паризької Богоматері ХІІ століття.

Але через велику кількість населення Париж був і найбруднішим містом Європи. Каналізації не було і всі нечистоти зливали просто на вулиці через вікна. Одного разу під такий «душ» попав королівський вельможа і було видано указ, щоб виливати з вікна помиї можна лише як три рази крикнувши «бережись». Мешканці ходили по вулицях на спеціальних ходулях, щоб не бруднити черевики.

В таке місто попала королева Анна, проїхавши ворота абатства Сен-Дені. На неї чекав королівський палац Консьєржері́.

У VI столітті король франків Хлодвіг вибрав острів Сіте для спорудження палацу і таким чином вперше Париж став офіційною резиденцією короля. Хлодвіг прожив у ньому до своєї смерті в 511 році. В епоху династії Каролінгів центр імперії перемістився на схід; монархи закинули свій палац і місто спорожніло.

У кінці Х століття Гуго Капет (перший король династії Капетингів) розмістив в палаці королівську раду і адміністрацію. Таким чином замок став резиденцією французьких королів, а столицею короля Франції знову зробився Париж, тоді як під час останніх Каролінгів нею був Лан. Протягом чотирьох століть Капетинги займалися переоблаштуванням своєї фортеці. Син Гуг Капета Роберт ІІ Благочестивий (972—1031) вирішив збільшити королівський замок. Він прилаштував до стін замку підземні галереї. На північному сході замку побудував Королівський Зал, де засідала Курія (Велика королівська рада (Curia regis), на заході створив Королівську палату. Роберт звелів спорудити каплицю Сен-Нікола, оскільки старовинну королівську каплицю його батько заповів ченцям ордену Святого Маґлуара. Король Генріх також зробив все можливе, щоб його замок, будучи в стані війни з васалами, став неприступним.

Проїхавши передмістя, Анна побачила на протилежному березі річки Сена величні мури і башти палацу Консьєржері.

- Ваш палац справляє сильне враження, Генріх. – Промовила Анна під впливом побаченого.

- Його будували багато століть і тепер він твій, моя королева!

- Ти даєш мені право бути в ньому господинею, коханий? – Засміялась Анна.

- Я зроблю для тебе все, що ти забажаєш. Лише подаруй мені спадкоємця.

- Це залежить від нас обох. Кохай мене частіше.

- Я б з тобою ніколи не розлучався, Анна, але знову бунтує Орлеан. Нормандський герцог хоче захопити Англію, а це зробить його сильнішим за мене. Мені пишуть постійні скарги і доноси, а я не маю часу їх розібрати.

- Якщо ти дозволиш, я буду тобі допомагати, але й мені потрібен помічник. Я б хотіла, щоб ти віддячив єпископу Роже якимись містечками, а його самого забрав у Париж. Мені здалось, що він надійна і вірна людина.

- Ти теж це помітила?! Ти не тільки гарна жінка, але й дуже розумна. Ми удвох будемо правити Францією! Я дякую долі, яка зробила тебе моєю дружиною.

Нахилившись через сідло, Генріх поцілував свою королеву.