Глава 3 Інгігерда

Глава 3

Інгігерда

Втративши першу дружину, посватався князь Ярослав до доньки шведського короля Олафа Щетконунга Інгігерди, до якої раніше сватався конунг (військовий вождь) Норвегії Олаф Харальдсон. Батьки Інгігерди вирішили, що краще їм видати доньку за Ярослава, якій володів найбільшою державою в Європі. В якості весільного подарунка Інгігерда отримала від чоловіка місто Ладога з прилеглими землями.

Дружиною короля Улофа Шетконунга і матір’ю Інгігерди була слов’янська князівна Астрід з родини ободритських князів Мекленбурга. Свободолюбивість словян і твердий нордичний норов шведів надали Інгігерді вольовий характер.

Найбільш повно свідчить про Інгігерду Сноррі Стурлусон у низці саг «Коло Земне», зокрема, описує навіть якості її характеру – миролюбність, мудрість і сміливість.

При укладанні династичних шлюбів у добу середньовіччя існувала поширена практика перейменування наречених, якщо це супроводжувалося зміною етнокультурного середовища. Можливо, при виборі хресного імені врахували також й особливості характеру княгині – миролюбність (з давньої грецької «Ірина» означає «мир, спокій»). Київський князь мав потребу в скандинавських військових найманцях і сам активно втручався в скандинавські справи, підтримуючи шведських і норвезьких противників англо-датського короля Кнута Великого. Варязькі дружини неодмінно виступають у всіх важливих військових кампаніях Ярослава, починаючи від його бунту проти батька 1014 р., до походу на Візантію 1043 р.

Доля княгинь того часу була сумна: вони мали вийти заміж за тих, кого навряд чи кохали. Ярослав навпаки палко любив свою дружину і прислухався до її порад. Розум у Інгігерди був гострим, а рішення зважені.

- Я хочу заснувати жіночій монастир. – Заявила Ярославу дружина.

- У нас поки немає коштів. – Обережно заперечив князь.

Ярослав був досить скуповуватий у витратах.

- Жінки полеглих воїнів мають право на притулок і догляд.

 Наполягала Інгігерда. – При монастирі має бути ще й школа для сиріт. Це богоугодна справа!

- Добре, кохана. Монастир я побудую в честь святої Ірини, а ти прослідкуй щоби книги для школи були перекладені з грецької на руську мову.

Так впливала княгиня Ірина Руська на державні справи.

Загалом за час правління Ярослава та Інгігерди у Києві було здійснено грандіозні будівничі проєкти – завершено спорудження собору св. Софії, Золотих воріт із надбрамною церквою Благовіщення, міських укріплень. При Софійському соборі було організовано скрипторій і книгозбірню. З іменем Ярослава Мудрого пов’язують появу перших церковних статутів і розквіт держави в цілому, її культури та мистецтва.

У шлюбі Ярослава з Інгігердою народилося шестеро синів (Володимир, Ізяслав, Святослав, Всеволод, В’ячеслав, Ігор).

Для скріплення міждержавних союзів Ярослав активно використовував династичні шлюби як інструмент зовнішньої політики. Так сини Ярослава та Інгігерди пошлюбили дочок іноземних володарів: дружиною Ізяслава стала польська князівна Гертруда, Святослава – німецька графиня Ода фон Штаде, а Всеволода – візантійська царівна Марія-Анастасія, дочка (або небога) імператора Константина ІХ Мономаха.

Три доньки подружжя були видані за правителів європейських держав: Анастасія стала королевою Угорщини, дружиною Андраша І, Єлизавета – королевою Норвегії, дружиною Гаральда ІІІ, Анна – королевою Франції, дружиною Генріха І. Через успішну матримоніальну політику Ярослава в історіографії часто називають «тестем Європи». Прикметно, що Єлизавета Ярославна назвала одну зі своїх доньок, народжених у шлюбі з королем Норвегії Гаральдом, на честь своєї матері – Інгігердою. Ярослав часто був в походах проти хазар, воював проти бунтівного племінника і брата Мстислава, а вся повнота влади в Києві лягала на тендітні плечі княгині Ірини.

За десятьма дітьми княгині завжди потрибен був пильний догляд, а щоденні господарські справи не залишали часу для відпочинку. Молодша за Ярослава княгиня Ірина Руська померла першою і була похована в саркофазі собору святої Софії.

Да святится ім’я твоє, Ірина Руська!