Глава 2 Ярослав

Глава 2

Ярослав

В родині князя Володимира і Псковської принцеси Рогнеди народився син, якого назвали Ярославом. Малюк був кволим, мав вроджений вивих тазового суглоба, що робило ногу трохи коротшою і тому він кульгав.  Сам Володимир народився від князя київського Святослава Хороброго і ключниці княгині Ольги древлянки Малки, братом якої був воєвода Добриня. Розгнівалася тоді Ольга на перелюб в родині і відіслала Малку з Києва народжувати в село Будаївка, нині Боярка. Пізніше Ольга забрала малюка Володимира до себе в Київ на виховання.  Опікувався ним також дядя Добриня.

Володимир був молодшим з синів Святослава і здобув владу в Києві в запеклій боротьбі. Він був хоробрим воїном і приєднав до Київської Русі землі білих хорватів і дулібів, вятичів, ятвягів і радимичів. Воював проти булгарів, греків, вірмен, поляків і печенігів. В той же час Володимир був звичайним середньовічним варваром. Він захопив Полоцьк, на очах всієї родини згвалтував дочку князя Рогволода Рогнеду і силою взяв за дружину, а всю полоцьку родину її убив.

Рогнеда народила йому чотирьох синів: Ізяслава, Мстислава, Ярослава та Всеволода, а також двох доньок — Преславу і Прямиславу.

Багато років Рогнеда терпіла образи через нові шлюби Володимира, але то не були не ревнощі кохання - вона бажала помсти. І от, коли стало відомо про намір Володимира охреститися і одружитися на царградській принцесі Анні, вона вирішила, що нарешті настав час помсти за давні образи.

Коли Володимир тішився ловами на ріці Либідь, він зайшов і до маєтку в Предславиному. Там, після полювання, на гучному бенкеті, князь напився. Оскільки вже була ніч, а до Києва йому їхати з кілометр, а потім ще й підніматися узвозом, Володимир лишився у цьому домі.

Після бенкету п'яний князь ліг до Рогнеди в ліжко. Княгиня прокинулася і підійшла до стіни. Там у неї був ніж — ним вона хотіла зарізати чоловіка. Коли вона вже занесла над Володимиром ніж, князь прокинувся і перехопив її руку. Вони почали сваритися. За смерть Рогволода Володимир мав заплатити власною кров'ю. Цей докір був добре знайомий князю і він просто мовчки вислухав докори дружини. Проте за зухвалість її треба було стратити. Тож він наказав Рогнеді ошатно вбратися і чекати на нього в кімнаті. Коли Володимир зайшов до кімнати з мечем, Рогнеда не втрималась і закричала. На крик підбіг їхній син Ізяслав. Він був старший, знав закон і мав мстити за вбиту матір. Схопив меча і спрямував його проти батька. Спантеличений Володимир скликав бояр. Вони сказали, що краще всього відправити їх у висилку, на вотчину, де вони б жили і правили спокійно. На диво, Володимир вислухав бояр і відпустив їх у Полоцьк, залишивши інших дітей Рогнеди при собі.

Володимир Святославич посадив своїх синів у різні міста, а Ярослав отримав Ростов. Тут жило напівкочеве плем’я меря і Геродот називав їх андрофагами – людожерами. Вони взимку жили в землянках, а влітку в шатрах. Ще й зараз трапляються на Московії людожери, а що казати про те, що було 1000 років назад!

Ярослав отримав Ростов ще малим і влада знаходилась в руках його наставника Буди. Він був найближчим соратником князя і придушував спроби бунтів мерянських волхвів. Для цього була збудована дерев’яна фортеця, що пізніше стала містом Ярославль. Володимир вже запровадив  в Русі християнство, але священиків було мало, в Ростові не було жодного і тому літописів тут ніхто не вів.  Поклонялись меря синім каменям та ідолу Велесу. Ростов оточували дрімучі ліси, а тому називалась ця місцевість Заліссям.

В цей час помирає в Новгороді син Володимира Вишеслав від першої дружини варяжки Олави і Ярослав стає Новгородським князем. З недовірою зустріли його дружину горді новгородці, але з часом вони полюбили його за справедливе правління. Тут вперше і одружився Ярослав на коханій дівчині Анні із знатного роду. Та недовго тривало щастя молодих. Поїхала Анна  в Київ, але була у 1018 році захоплена в полон польським королем Болеславом Хоробрим разом із сестрами Ярослава та назавжди відвезена до Польщі.  Довго горював Ярослав і зовсім закинув державні справи аж тут надійшов воєвода Буда.

- Годі тужити, князь. Варязька дружина байдикує і робить безчинства в Новгороді. Народ гнівається. Накажи карати винних, незважаючи на чин і заслуги. Відправ дозори по торговому шляху ловити розбійників і карати смертю. Новгороду потрібна сильна влада.

- Ти правий мій вірний друже. Поклич писаря і хай підготує цей указ. Шкода, що в мене ще немає новгородської печатки. Треба замовити ковалям, щоб всі могли побачити на ній волю князя.

Порядок в Новгороді було відновлено. Стража припинила пити і спати біля воріт, а порушників було покарано нагаями. Старшина ковальської гільдії приніс Ярославу замовлену свинцеву печатку. Довго розглядав її  князь, а потім запитав:

- Чого я тут з бородою? Хіба в  мене є борода?

- У всіх наших бояр печатки з бородами, тому і цю ми так виготовили. – Знітився коваль.

- Ніколи руські князі і люди знатного роду Києва борід не носили. Мій дід Святослав Хоробрий ще й голову стриг, залишаючи лише одне довге пасмо. Вуса ми носимо, а бороди голимо. Перероби печатку і отримаєш винагороду.

Довго служила ця свинцева печатка Ярославу, поки не була втрачена. Майже через тисячу років її знайшли археологи на Троїцькому розкопі Новгорода.

Ніщо не вічне в цьому світі. Помер князь київський Володимир прозваний Великим за хрещення Русі і почалась жорстока боротьба між братами за престол. Вбиті Борис і Гліб Святополком окаянним; і самого смерть не обминула. Помер брат Мстислав князь Тмутараканський. Так і став Ярослав одноосібно правити в київській Русі. Він воював з ворогами, написав збірку законів під назвою «Руська правда», створював монастирі, будував собори, перекладав візантійські книги, заснував школи і був прозваний Мудрим.