***

Мама з татом та дитиною хотіли піти до секонд хенду, але Діанка спала.  
Вікторія каже: 
-Андрій вона буде ще довго спати заводь машину та поїхали! 
-А дитина?-здивовано спитав   
-Вона побуде в машині, а щоб її страшно не було - то візьмемо бабусю! 
-А Оксана на роботі! 
-Так, вона до обіду, а вже пів другої години! 
Оксана - це була Діанина бабуся. Вони забрали бабусю з роботи та поїхали до центру. Батьки там були дві з половинної години, Вікторія накупила їжі, одяг для маленької і повертаються до машини, а там бабуся грається з нею, розважає її.  
Оксана каже: 
-Де так довго бути? Діанка плаче, а вас немає і я розважаю її, щоб не плакала! 
-Не кричи мамо! Я з Артемом купляла для дитини! 
-Зрозуміло, а чому так довго? 
-Так вийшло, це не від мене залежить, там була велика черга! 
Оксана на неї не кричала, бо то ж мама! Вона віддала її дитину, та Вікторія переділа, та поцілувала  Діанка засміялася. Всі разом поїхали додому, Вікторія положила дівчинку в колиску та заколисала. Наступив вечір Артем готує вечерю, Вікторія пилососить, баба сидить біля дитини. Оксана дуже любила свою онучку, та кожного дня приходила, бавити її. Вікторії було легше як вона допомагала, бо Артем тільки гроші додому приносив, він казав як баби Ганин чоловік: 
-Я не можу, не маю сили! 
Але дівчина то сприймала мовчки, але на другий тиждень вона не витримала та розгнівалася на нього так як ніколи, налаяла його, Артемові це не сподобалося, він каже: 
-Ну добре ти ще пожалієш, я йду від тебе на все! 
-То йди куди хочеш і навіть не дзвони, стери мій номер! 
-Ах ти так, то я йду! 
Артем пішов, навіть не попрощався, а Вікторія дзвонить до Софії  
каже в сльозах: 
-Мене щойно Артем кинув! 
-Я все зрозуміла, а дитина де?-запитала Софія 
-Біля мене в колясці! 
-Ясно, я вже зараз буду в тебе! 
Дівчина приготувала чай і чекає її, вона почула, хтось стукає, та йде відкривати двері, але там нікого не було, тільки лист лежав. Вікторія взяла читати його: там було написано, але не повідомлено від кого цей лист! Вона знала почерк Артема а це такий самісінький, дівчина передзвонила до нього,  
і каже:   
-Це ти листа поклав біля моїх дверей? Я ж тобі казала: не дзвони і не пиши! 
-Ти такого не казала, тільки мене ображала, казала не дзвони але я не чув не  писати!  
-А тепер каже не пиши! 
Вони знову посварилися, та він не образився, а просто кинув трупку, більше не дзвонив. Вікторія не хотіла дзвонити, вона вбиралася на прогулянку із дитиною, вийшла на двір, та там таке сонечко, тепло. Вона пішла до водоспаду і побачила Артема із жінкою, дівчина така була нервова, Вікторія передзвонила да баби Гані щоб вона сказала, що її робити 
Ганя каже: 
-Не підходь до них! 
-Чому? 
-Та жінка не буде знати, хто ти така і покине його!-відповіла баба Ганя  
-О, те що мені потрібно! 
Вікторія не послухала її та пішла до них вирішувати, що таке там відбувається. Підходить до них  
Вікторія  каже: 
-Ось так ти мене любив, ти мене обманював? Зараз одинадцята година вечора, а ти працюєш до шостої, ти чому мені нічого не казав? 
-Вибач, я безробітній!-відповів він 
-Ще безробітній, як я ходила до баби Гані, то ти де був? 
Андрій відповідає 
-З нею, а ти що думала? В мене також є питаннячко :де ти була як я з нею був? 
-В баби Гані!-відповіла Вікторія  
Вони більше  не спілкувалися.  
   Вікторія почала плакати  дві години, та сіла на пеньок в лісі. Лісник в той час побачив Вікторію із дитиною ,відчув, що її важко, та прийшов до них і каже: 
-Добрий день! Що сталося? 
-Хлопець покинув!-відповіла Вікторія 
-Шкода, а давайте я буду вашим хлопцем, ха-ха! 
-Ні, ви дуже веселий! 
-Добре, ну тоді до побачення. 
Він пішов в ліс, Діанка прокинулася і хотіла їсти, дівчина розпалила багаття і витягнула їжу та поставила на вогонь, Вікторія подивилася до дитині, та прибігла білочка оранжева, а в неї були декілька горішків, дівчина нагодувала білочку, а пізніше дитину. Діанка вже вміла стояти та не хотіла в колясці бути, вона з неї вилазила, та мамі було важко.  
Вікторія каже: 
-Діанка ще трошки посиди в колясці, поки мама гасить багаття! 
Донечка не хотіла слухати її, та все навпаки робила! Вікторія витягнула Діану з коляски і вона всіх  білочок перелякала. Почався сильний вітер ,а їм далеко додому йти, а грошей немає, бо лишила вдома, а по друге зв’язку немає! Що її робити, вона пішла шукати хлопчика, того,  який приходив до неї. Прийшла в середину лісу та побачила, що якась хатиночка стоїть, підійшла поблище і починає стукати в двері, а в хаті нікого не бачить, вона пішла за хату -там було також малесеньке віконечко. Вікторія ще там постукала, там міцно  спав господар, що нікого не чув. Просинається та чує: хтось стукає, лісник скоро вдівся та пішов до дверей! Відкриває двері і побачив, що Вікторія ціла мокра від дощу,  
лісник каже: 
-Швиденько захоть, бо намокнеш! 
Юра- це був лісник. Зробив скоренько чай, дав одіяло  і дитину накрив, розпалив піч, та їм стало тепліше.