Вишні

Мудрець підіймався стежкою нагору та дивився як вечірнє сонце торкається горизонту. Він вже підходив до свого будинку і по переду виднілася вишня, яка красувалася ніби чарівна панна одягнена в червоний наряд із вишень. Мудрець зупинився, щоб насолодитися виглядом
-    А у вечері вишня виглядає ще краще. 
-    Так, - почувся голос. 
Мудрець здивовано повернув голову на голос. 
-    Ваше величносте? 
Король сидів біля костровища та помішував паличкою червоний жар. 
-    Як ти й казав, треба виходити на природу. І я вирішив, чом би й не піти. До того ж як можна, щоб дивитися на таку красу, та потім не прийти і не скуштувати вишень, - Король розгорнув жар. - Картопельки? 
Мудрець прокліпався та засміявся на повний живіт. 
-    Із привеликим задоволенням. Я якраз купив трохи цибулі та кільку, - мудрець вишкірився. 
-    Фу, як ти можеш їсти ту кільку. 
-    Ну, вам потрібно трохи натренуватись. Добре, я ще купив трохи сиру та шинки. 
-    А для чого мої слуги несли то все? - сказав король вказуючи пальцем на повний стіл. 
-    А як же обмеження? - сказав мудрець з посмішкою. 
-    Так ми ж з картоплею. До того ж, обмеження обмеженнями, а іноді можна й добре попоїсти. 
Так Король та Мудрець сиділи весь вечір, любуючись вишнею, та ївши печену картоплю з цибулею та іншими наїдками, говорили про буття та важливість комфорту та обмежень.

І ось, ще одна історія завершенна. Якщо ви дійшли а ж сюди, отже я не даремно працював.

Якщо вам сподобалась ця історія, будь ласка, поставте зірочку. Вам це раз плюнути, а мені дозволяє підніматися вгору та мотивує на нові історії. З вас зірочка, а з мене нові історії.

Я вам дуже вдячний!!!