Король та Мудрець: "Коли задоволення стають отрутою"

Щасливий сірий ранок

Колись давно, було одне королівство. Воно славилося неймовірною красою та багатством. І правив ним один король. Він не соромився користуватися багатством, обожнював розкіш та красу. Завжди носив тільки найкращий та найдорожчий одяг, кожного дня столи накривали різними наїдками та такими стравами, які ніхто не бачив. При дворі постійно відбувалися розкішні бали та святкування, на яких король з’являвся в неймовірних нарядах, всі в золоті та в коштовному камінні. 
Також Король не любив ходити, він вважав це проявом бідності, тому коли доводилось їздити у справах, він користувався своєю улюбленою каретою, яку виготовляли на замовлення найкращі майстри, прикрашену візерунками, розписані золотом та фігурками з дерева. 
Там, де не могла проїхати карета, Король користувався королівськими ношами, які несли вісім дужих чоловіків. Це справляло враження і Король пишався цим. У вільний від роботи час, він обожнював прогулюватися своїм величезним садом, де росли найрізноманітніші квіти та інші рослини. Король радів та насолоджувався своїм життям, проте одного ранку все змінилося. 
Прокинувшись, він оглянув свої покої і сьогодні вони не приносили йому того захвату  як завжди, все було якесь не таке. Подзвонивши у дзвоник, Король піднявся і до покоїв забігла купка слуг які допомогли йому вдягтися, причесатись та навіть умитись. Король глянув на себе в дзеркало та скривився. Нове вбрання не дивувало його так як вчора, до того ж воно було геть не зручним і він не міг зрозуміти, чи було воно затісним чи завеликим. 
Потім був сніданок, великий стіл як завжди ломився від їжі, проте сьогодні вона не смакувала, кожна страва була на смак однакова, та не виражала ніяких особливих ноток, Королю здавалося, ніби він жує якусь сиру масу. Можливо вона була недостатньо вишуканою, думав Король, тому поковирявши трохи їжу, він пішов до тронної зали. Навіть коридори замку були якісь прості та затісні, він навіть вже почав думати над покращенням інтер’єру.
Сьогодні було багато справ і сидячи на своєму великому троні, Король приймав радників, генералів та інших важливих персон. Почовгавшись у троні, Король зауважив, що навіть трон сьогодні не зручний та якийсь простуватий, та де там, навіть поїздка в кареті принесла йому суцільне роздратування. Тому він наказав замінити карету та трон, покращити коридори, змінити страви та пошити новий одяг. 
Проте нічого не змінилося. 
Наступні дні було ще гірше, все було одноманітне, просте. Навіть наближені до Короля бачили його поганий стан.
- Королю, - звернувся головний радник, - я помітив, що у вас останнім часом поганий настрій.
- Так Саліме, я не знаю що зі мною. Все здається мені однаковим, безмістовним. Навіть цей одяг, який сьогодні тільки доставили, здається мені не таким гарним.
- Знаю я, що в горах живе один мудрець, кажуть він знає відповідь на всі питання. Можливо вам варто було б сходити за порадою до нього?
Король вирішив запитати думку в мудреця, тож взявши невеликий загін в якості супроводу та залізши в королівську карету, він рушив до мудреця. Дорогою біля підніжжя гір, король наткнувся на старого.
- Чоловіче, - визирнувши, сказав Король, - Я шукаю в горах мудреця. Ти знаєш як до нього дістатись?
- Та певно що знаю, бо той чоловік є я. 
І король розповів йому як йому все стало не милим, як їжа більше не смакує, а одяг та карета стали не зручними та надто простими.
- Гадаю я можу зарадити вашій проблемі. Проте я маю одну умову, ви муситимете  виконувати усе що я вам скажу, якщо ви раптом відмовитесь від чогось, то все зроблене до цього буде даремно.
- Гаразд, - погодився король, - Я згоден. 
- Чудово, тоді ходімо до мене додому.
- Рушаймо, - скомандував король своїй гвардії. 
- Чекайте ваше величносте, супровід доведеться залишити тут і карету також. 
- Що? - запротестував король. - Як без них? Як я дістануся до вас до дому?
- Тим чим і я, ногами. 
- Та як ти смієш, щоб я своїми неперевершиними ногами йшов цим камінням та цими дорогами? Я відмовляюся.
- Тоді вибачте ваше величносте, я не зможу вам допомогти. З вашого дозволу.
Мудрець вклонився та пішов стежкою догори.
Всю ніч король не міг заснути, він думав над сьогоднішньою розмовою. Покрутившись в новій перині, він відчував яка вона неправильна та недостатньо м'яка, хоча це вже була третя перина, яку замінили за ніч. 
Він розумів, що щось таки не так, проте не міг здогадатись що саме і це дратувало його. Чому раптом його заможне та ідеальне життя повне задоволень, перетворилося на сіре ніщо? Навіть його улюблені еклери які постійно лежали біля ліжка на випадок «ранкового перекусу», викликали в нього відразу, а іноді навіть легеньку нудоту.
Полежавши ще пів години, він нарешті заснув.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше