Наступного вечора Настя збиралася до ресторану. Вона була приємно вражена поведінкою Єгора і не відчувала від нього тодішнього холоду. все змінилося на триста шістдесят градусів в пожитивну сторону: страх говорити думки зник. Все настільки добре. що не може бути правдою. Його слова про їхні стосунки "все тримати в таємниці ", перестануть діяти сьогодні ввечері в шикарному та дорогому ресторані, коли всі погляди будуть прикуті лише до Єгора та Насті. Вона дивилася на своє відображення у дзеркалі і думала:
Що в мені такого, що він зміг покохати мене по-справжньому?
Але одразу задавалася зустрічним питанням:
А що є такого у Єгора, чого я не знайшла у інших? Чому саме його бажання покірно виконую?
Відповіді на ці питання шукати не потрібно, адже є так багато у природі речей, які не можна пояснити , і це є одним із тих феноменів. Пробачити недоліки один одного, прийняти з будь-яким минулим і разом будувати майбутне. Це і є відповідь і цього досить, щоб зрозуміти всю серйозність цих почуттів.
Настя чекала на Єгора з нетерпінням і щоразу поглядала на годинник. Вишуканий ресторам вимагав відповідного вигляду. Єгор знаменита людина серед еліти і їй потрібно підтримувати його статус. Гардероб Насті одразу зменшився вполовину - повикидала всі сукні, що на її думку могли б бути відверті. Так, вона вже не вільна дівчика в пошуках свого єдиного, вона - дівчина, напевно, найсуворішого контролера пристойної довжини сукні та вирізу декольте. Настя впевнена, що Єгор більше не буде себе так поводити, але ,все рівно, неи хотіла його провокувати. Вона зробила багато висновків: не боятися казати свою думку, прислухатися до його потреб, погоджуватися з ним не змінюючи своєї думки. Ось-ось приїде Єгор і вона вже повністю готова. Синя сукня міді сапфірового кольору. Шовково сукня огортала її стрункий стан і трималася на тонесеньких бретельках. Локони легко спадали на її тендітн і вишукані плечі. Вона придивлялася, чи не видно синців, які вона замаскувала косметикою. Настя хвилювалася, адже ніколи не з'являлася з Єгором при людях плза межами магазину. Дзвінок. Настя відчинила їх - Єгор особисто приїхав за нею:
-- Ти неперевершена! - його очі сяяли і не погли відірвати погляду.
-- Проходь, - сказала Настя, з легкою щирою посмішкою, - зачеккай секунду, я одягну пальто.
На ньому ідеально випрасувана білосніжна рубашка. Дорогий чорний костюм, для особливих зустрічей.
-- Зачекай, - він взяв її за плечі і повів її до дзеркала. - Як ти вважаєш, ти вигоядаєш на сто відсотків? - цим питанням він її збентежив і вона не знала, що відповісти.
-- Так, - сказала невпевнено, потім додала тихо, - напевно. Тобі не подобається? - запитала його і подивилася на нього невинним поглядом.
-- Подобається, але, - не договоривши до кінця, витягнув із кармана бархатну коробочку 3*4*5, - думаю з цим буде цікавіше.
Настя приємно здивована від несподіванки, бере в руки ту коробочку і повільно відкриває її. Коли вона відкрила її здивувалася ще більше.
--Подобається? - задоволено питає Єгор. Настя киває головоб з посмішкою Чишерського кота. Єгор бире в руку одну сережку і причепив її Насті. - "Три сльози" - так називається цей ювелірний виріб. Три сапфіри у формі сліз з двадцятьма діамантами на основі із білого золота, - чіпляє іншу. Сапфіри нагадують мені глибину твого погляду, - перекинувши все волосся на одне плече, ніжно цілує її шию. - Твій запах божественний.
-- Дякую, немає слів, щоб описати мої враження.
Єгор допоміг одягнути їй пальто і вони поїхали до ресторану.
Всю дорогу Єгор поглядав на Настю і з його обличчя не зникала посмішка від задоволення .
-- Ти краще за дорогою спостерігай.
-- Я і спостерігаю.
-- Я бачу. Єгоре, я трішки хвилююся.
-- Чому це?
-- Не можу пояснити. В голову лізуть різні тривожні думки.
-- Насть, ми їдемо в ресторан, щоб провести час разом. Щоб всі побачили нас разом.
-- Цього я і боюся.
-- Ти ж сама цього хотіла, - Настя щамінила посмішку, сумом.
-- Тоді я не розуміла настільки ти серйозна лбдина і з якими проблемами ти зустрічаєшся , і які можуть бути наслідки.
-- Все буде добре, ми гарно проведемо час. Обіцяю зробити цей вечір незабутнім і розвіяти твої думки.
Вони приїхали до ресторану, він і справді був великим та збудований в класичному стилі. Всередині ресторан просторий та світлий, присутні французькі мотиви: багате оздоблення білим мармуром, золоті орнаменти та оздоблення, вишукані панно та пастельні гардини. Стіни настілики високі що там помістився б ще один поверх. Головна родзинка залу - дві прекрасні кришталеві люстри з десяти тисяч невагомих підвісок, що огортали всіх теплим і ніжним світлом. Атмосферу задавала легка класична музиуа, що викомував піаніст за роялем, який стояв всередині зали , а поряд двоє скрипачів.
До них підходить стурбований адміністратор:
-- Доброго вечора Єгоре Костянтиновече, Анастасіє Андріївно, раді вас бачити. Я проведу вас до вашого столика.
-- Ходімо, - взявши Настю під руку.
Адміністратор привів їх до їхнього столику.
-- Ось меню. Приємного відпочинку.
Настя зачекала, поки адміністратор відійде від них дальше і сказала:
-- Тут так всіх зустрічають?
-- Ні, тільки особливих.
-- Ого.
-- Звикай, - з хитрою та загадковою посмішкою дивився на неї жадібним поглядом. - Не можу відірвати понляд від тебе. Яким же я був покидьком та критином, коли не помічав цього.
--Всі помиляються. Головне, що зараз ми розуміємо один одного.
--Ти права.
Настя помітила багато знайомих облич : гравці казино, їхні дружини, коханці , але в основному бізнесмени та олігархи.
--Тут так багато знайомих людей .
--Бачиш, а ти хвилювалася.
#10863 в Любовні романи
#4252 в Сучасний любовний роман
#4158 в Сучасна проза
Відредаговано: 11.07.2020